Віталій Кличко вже не єдиний

Упродовж декількох останніх днів одразу двоє представників української боксерської школи здобули звання чемпіонів світу серед професіоналів.

У київському Палаці спорту Аліна Шатернікова завоювала титул чемпіонки світу за весрією GBU, а Володимир Сидоренко в Гамбурзі – титул найкращого боксера планети за версією WBA.

Аліна Шатернікова на професіональному рингу здобула 16 перемог і зазнала двох поразок, натомість її суперниця американка Стефані Доббс
12 разів покидала ринг переможницею, зазнала 17 поразок, ще три бої завершила внічию. Цьому поєдинку передував невеличкий скандал на зважуванні: за словами команди Доббс, контракт на бій передбачав, що обидві спортсменки матимуть вагу не більшу за 49,98 кг. Американка виконала цю умову, натомість Шатернікова виявилася на два з лишнім кілограми важчою. Для врегулювання цього конфлікту організаторам довелося збільшити гонорар Стефані Доббс.

Напередодні титульного двобою українка не приховувала того, що нічого не знає про свою суперницю й вивчатиме її вже в рингу. Американка теж не мала нагоди вивчити Шатернікову і також планувала скорегувати власні дії після декількох перших раундів. Упродовж перших чотирьох раундів Аліна Шатернікова намагалася знайти слабкі місця в захисті американки. Стефані Доббс доволі агресивно розпочала бій і за будь-якої зручної нагоди постійно йшла вперед, завдаючи великої кількості ударів. Утім більшість із них не досягла мети. За весь поєдинок наша землячка вдало діяла на контрвипадах, вміло уникаючи потужних, але неточних ударів суперниці. Тож у підсумку рахунок суддівських записок 100-90, 100-90, 100-90 на користь Аліни Шатернікової. Після поєдинку українка зізналася, що вона переконана: з трьох її суперниць, із якими вона боксувала за титул чемпіонки світу (крім Доббс, Шатернікова змагалася з Кеті Браун і Регіною Хальміх),  американка була найсерйознішою та найнебезпечнішою.

Того ж вечора в київському Палаці спорту відбувся ще один титульний поєдинок – Олександр Гуров (35-4-1,
30 нокаутів) завоював титул Інтерконтинентального чемпіона за версією WBA у важкій вазі, перемігши технічним нокаутом фіна Алана Гренфорса. Зауважимо, що 13 лютого цього року Олександр Гуров уже проводив титульний бій. Тоді суперником маріупольця був киянин Володимир Савков (0-1-0), а на кону двобою стояв титул чемпіона України. Гуров легко виграв цей титул, нокаутувавши суперника у другому раунді. Такий насичений графік боїв виглядає доволі дивним, адже боксери-професіонали вкрай рідко наважуються двічі виходити в ринг упродовж одного місяця. Тим паче, проводити титульні поєдинки за такий короткий час. Утім цей ризик можна пояснити суттєвою різницею у класі Олександра Гурова та його суперників. Вочевидь, промоутери маріупольця добре вивчили можливості суперників і не сумнівалися в перемозі свого підопічного. Алан Гронфорс уже володіє досвідом виступів проти українських боксерів. Так, 22 вересня 2004 року він проводив у Донецьку бій за титул Інтерконтинентального чемпіона за версією IBF проти Олександра Трофімова. Як і цього разу, в столиці Донбасу фін протримався неповний раунд.

Гронфорс із перших секунд бою накинувся на Гурова. Однак його розмашисті   удари не становили для українця жодної небезпеки. Значна перевага в зрості дозволила нашому землякові легко та невимушено уникнути атакувального пориву суперника. Представник фінської школи боксу, вочевидь, через брак майстерності не розраховував перемогти суперника за очками та прагнув завершити бій одним ударом. Олександр Гуров, витримавши шквал атак фіна, почав діяти “першим номером”. Після одного не надто потужного удару суперник нашого земляка опинився на долівці рингу. Загалом у першому раунді було три нокдауни. Склалося враження, що Гронфорс приїхав до Києва не по титул, а по гонорар і волів якомога швидше піти з рингу та забути про свою ганьбу. Суддя в рингу після третього нокдауну вирішив змилостивитися над фіном і завершити бій. Тож Олександр Гуров до титулу чемпіона Європи додав ще й пас Інтерконтинентального чемпіона за версією WBA. Безумовно, нове досягнення українця прискорить процес проведення двобою за титул чемпіона світу. Після останнього двобою уродженець Маріуполя зазначив, мовляв не відкидає того, що вже цього року знову змагатиметься за титул чемпіона світу.

З-поміж інших боїв у Палаці спорту варто виокремити перемогу українця Вадима Сафонова технічним нокаутом у третьому раунді над іншим нашим земляком Володимиром Гусєвим і перемогу нокаутом у четвертому раунді росіянина Заурбека Байсангурова, який нині представляє київський клуб National Box Promotion, над іншим росіянином Владіміром Завґороднім. Свою третю перемогу на професіональному рингу здобув і В’ячеслав Узєлков, який також технічним нокаутом переміг білоруса Вадима Григор’єва.

Українець Володимир Сидоренко, який народився в Енергодарі й уже декілька років виступає за німецький клуб Universium, 26 лютого на Color Line Arena в німецькому Гамбурзі здобув пас чемпіона світу серед професіоналів за версією WBA. Нагадаємо, що в цій версії ще не перемагав жоден українець. Двічі мав шанс стати найсильнішим боксером планети в тяжкій вазі Олександр Гуров із Маріуполя. 1997 року він програв американцеві Найту Міллеру технічним нокаутом, а через шість років українця здолав француз Жан Марк Мормек.

Позавчора Сидоренко, який виступає у вазі “півня”, боксував із діючим чемпіоном WBA мексиканцем Хуліо Зарате. Суперник Сидоренка провів на професіональному рингу 24 двобої, вигравши 21 (13 нокаутом), двічі програвши й один бій завершивши
внічию. До того ж, останні поразки Зарате датовані аж
1998 роком. Сидоренко до  титульного бою підійшов без поразок, маючи у своєму активі 16 перемог (шість нокаутом). У жовтні минулого року Володимир у поєдинку, в якому розігрували право битися за звання чемпіона світу, у
12-раундовій сутичці за очками переміг 41-річного екс-чемпіона WBA Лео Гомеса з Венесуели. Хуліо Зарате – практично ровесник українця (йому 29, а Сидоренку –
28 років), щоправда, досвіду в мексиканця більше. Свій перший бій у професіоналах Зарате провів 1997 року, а Сидоренко 2001-го.

Володимир Сидоренко переміг мексиканця за одностайним рішенням суддів. Рахунок суддівських записок у підсумку дванадцяти раундів становив 118-111, 117-112 і 116-114 на користь українця. Цього ж вечора чемпіон WBA у напівважкій вазі Фабріс Тьоззо успішно захистив свій титул, здолавши технічним нокаутом у шостому раунді екс-чемпіона WBO Даріуша Міхальчевського.

Тим часом львів’янин Андрій Котельник одержав статус обов’язкового претендента на титул чемпіона Європи, що належить зараз британцеві Джуніору Віттеру. Представникам цих боксерів тепер потрібно буде домовитися про проведення бою між своїми підопічними до 23 березня. Зазначимо, що лише 15 лютого Котельник у 8-раундовому поєдинку переміг за очками аргентинця Марсело Гонсало.

Наприкінці минулого тижня інший менш відомий львів’янин Тарас Бойко в польському містечку Влоцлавек програв технічним нокаутом у шостому раунді полякові Маріушу Сендровському. Бій проходив у рамках першої середньої ваги. За словами Тараса Бойка, долю поєдинку вирішив один прицільний удар його суперника. “У 3-му та 4-му раундах я переважав свого поляка, – зауважив львівський боксер-професіонал. – На початку 6-го знову перехопив ініціативу. Однак пропустив потужний удар Сендровського й опинився в нокдауні. Безперечно, я міг продовжувати бій. Проте суддя в рингу вирішив зупинити поєдинок. Згодом мені сказали, що без нокауту мого суперника мені б у жодному разі не присудили перемоги, позаяк судді симпатизували тамтешньому боксерові”, – поділився враженнями від бою з кореспондентом “Газети” Тарас Бойко. 

Гліб Ваколюк