“Динамівський трилер” перетворюється на “мильну оперу”

Епопея довкола арешту акцій київського “Динамо”, якій не видно ні кінця, ні краю, набирає обертів і нині вона ввійшла у стадію словесних баталій між ворогуючими сторонами: президентом і почесним президентом “Динамо” Ігорем і Григорієм Суркісами відповідно з одного боку та російським бізнесменом українського походження, акціонером “Динамо” Костянтином Григоришиним з іншого.

Втім Григорій Сукріс, який є ще й президентом Федерації футболу України, обрав доволі оригінальний спосіб для висловлення своїх міркувань щодо ситуації з “Динамо” – прес-конференцію, яка відбулася після першого цього року засідання Виконкому федерації. Про справи федерації на ній практично не йшлося, натомість президент федерації докладно занурився у справи чемпіона України. Також доволі суттєву поживу для роздумів, а відтак і для висновків дають інтерв’ю у “Дзеркалі тижня” з братами Суркісами та Григоришиним.

Схоже на те, що основним наріжним каменем між ними наразі є ті події, що відбувалися після емісії акцій “Динамо”. За словами Костянтина Григоришина, до емісії (яка, як стверджує Ігор Суркіс, відбулася через вимоги УЄФА збільшити розмір статутного фонду клубу) він володів 18% акцій, а після неї у його власності залишився лише 0,1% акцій. При цьому Григоришина, за його ж словами, позбавили права докупити собі акцій. Суркіси ж стверджують, що від купівлі акцій Григоришин відмовився. Також Ігор Суркіс сказав, що готовий продати Григоришину частину своїх акцій, якщо він так бажає, “але просто відібрати акції ми Григоришину не дозволимо. Я знаю його, він знає мене, нехай спробує”, – зазначив президент “Динамо”.

Також різні думки мають обидві сторони щодо капіталовкладень у клуб та інвестицій із нього. Так, Ігор Суркіс стверджує, що Григоришин у “Динамо”не вклав ані копійки, а росіянин натомість каже, що не мав жодного фінансового зиску від клубу, і ставить запитання до братів Суркісів: “Я був акціонером київського “Динамо”, яке одержало
55 млн. дол. за Шевченка, Реброва та Каладзе. Ну, то де ці гроші? Мені просто цікаво знати, чи надійшли вони взагалі в Україну на рахунок київського “Динамо”? Це елементарне бізнес-запитання”.

Сходяться, схоже, обидві сторони в одному, що органи найвищої державної влади до цього конфлікту стосунку не мають, зокрема і віце-прем’єр Микола Томенко, який незадовго до рішення суду говорив про те, що питання приватизації “Динамо” переглядатимуть. “Я не думаю, що між Григоришиним і паном Томенком є якість домовленості. Після виступу Томенка на Генеральній асамблеї НОК України він підійшов до мене і сказав, що йде на нову нараду й не може залишитися на ту частину, де промову виголошуватиму я, щоб послухати мої репліки. Він попросив пробачення за те, що чимало робиться на емоціях і що він, можливо, ще не відійшов від революції. Рано чи пізно потрібно відходити від революції і не діяти гаслами”, – зазначив Григорій Суркіс.

А тим часом довкола цього конфлікту з’явилося чимало дотичної інформації, так чи інакше пов’язаної з арештом акцій “Динамо”. По-перше, Григорій Суркіс зазначив, що не виключено, що невдовзі “Динамо” із закритого акціонерного товариства перетвориться на “відкрите”: “Щоб ті вболівальники, які мають таке бажання, одержали змогу придбати акції клубу і стати його повноцінними співвласниками”. Також Григорій Суркіс додав, що найближчим часом акціонером “Динамо” стане Андрій Шевченко.

Також реальнішими стали розмови про те, на що раніше, до рішення Печерського суду, натякали Суркіси. Йдеться про “захист улюбленого клубу” вболівальниками. Так, за словами Ігоря Суркіса, акцію вболівальників заплановано на цей тиждень. Участь у ній мають узяти 25-30 тисяч осіб. Докладніше президент “Динамо” повідомити відмовився, зазначивши: “Це не наша ідея – це добровільна ініціатива динамівських уболівальників”. Водночас Суркіс-молодший підтвердив інформацію про те, що до нього телефонували президенти інших клубів і “висловили готовність бойкотувати участь у чемпіонаті доти, доки “Динамо” не дадуть спокій”. Однак, як визнає сам Ігор Суркіс, зрив чемпіонату може призвести до серйозних санкцій від міжнародних футбольних організацій. Зрештою, санкції також можливі, якщо УФЄА та ФІФА сприймуть конфлікт довкола “Динамо” як втручання держави у справи футбольного клубу. В такому разі Україні загрожує неучасть збірної та клубів у міжнародних змаганнях, які проводяться під егідою УЄФА та ФІФА. Проте якщо реально подивитися на речі й не драматизувати ситуації, то наразі жодних передумов для цього немає.

Захар Федорак