ЦЯ ПОВІСТЬ вийшла друком у журналі “Четвер” уже після того, як “юний вундеркінд” української літератури почав завойовувати читацьку аудиторію романом “Культ”, хоча хронологія написання цих творів зворотна.
“Деякі з героїв “другого плану” в цьому романі стали повноцінними персонажами роману “Культ”, а певні сюжетні “ходи” набули там цікавого розвитку”, – написано у видавничій анотації, і це зовсім не означає, що характеристики персонажів і сюжетні ходи в “Поклонінні ящірці” менш цікаві, ніж у “Культі”.
Нині “Культ” робить кар’єру на Заході, книга вийшла в німецькому та польському перекладах, готують польський переклад третьої книги Любка Дереша “Архе”.
Мідні Буки, Дзвінка, Корій, брутальні тінейджерські ігри, Джим Моррісон, алкоголь, трава, романтичні вечори та ночі на веранді – всі ці впізнавані читачам “Культу” куліси знову з’являються в “Поклонінні ящірці”. Той самий лірично-іронічний стиль, цитування класиків і майже класиків, та сама орієнтованість на молодіжну аудиторію. І, звичайно, цілком анахронічна, але від того не менш зворушлива і приваблива романтичність.
“І тепер ми лежали й сохли, бо виявилося, що у нас один волохатий рушник на двох – але й у цьому була своя романтика. Романтика була навіть у грозі, блискавиці якої підбиралися чимраз ближче. Можливо, це був вечір, створений для романтиків? Романтиків, які забули вдома 1 (один) рушник і 1 (одну) коробочку чаю. Поскільки каша булькала, наче магма в жерлі вулкана, настала пора додавати всіляких смаколиків: армійської тушенини, розігрітої тут же, жменю пряних трав, від яких пахне караваном, сурами й жаром пустелі, а з пам’яті виринають незрозумілі південні слівця на кшталт фенхеля, кервеля, хмелів-сунелів чи куркуми – Дзвінка не скупилась ні на спеції, ні на інше добро, від якого рот затоплюється слиною, а в животі вперто бурчить.
Чай – точніше вода для нього – підкипав у дволітровій бляшанці. Оскільки заварку я забув у себе на кухні, то нарвав жменю листя чорниці – та хоч і слабить, зате запарюється нівроку”.
“Деякі з героїв “другого плану” в цьому романі стали повноцінними персонажами роману “Культ”, а певні сюжетні “ходи” набули там цікавого розвитку”, – написано у видавничій анотації, і це зовсім не означає, що характеристики персонажів і сюжетні ходи в “Поклонінні ящірці” менш цікаві, ніж у “Культі”.