“Перспектива продаватися поряд із “Орбітами”

Розмова з Марком Дегенсом, німецьким письменником і співзасновником видавництва SuKuLTuR (Берлін)

– Як узагалі постала ідея продавати сучасну літературу, нехай і в “концентраті”, поряд із “Снікерсами” та “Баунті”?

– Сама ідея продавати книги в автоматах аж ніяк не нова. Німецьке видавництво Reclam свої перші автомати
з книгами встановило ще 1912 року й успішно продавало продукцію таким чином
аж до 1940-го. Натомість у 1970-х фірма Roth збувала детективи в автоматах із цигарками. Я сам якось опинився в Гамбурзі перед “Коміксами із бляшанки”, а в Берліні з автомата можна придбати навіть казки.

Та все ж наш випадок – особливий. Уже хоча б тому, що конкурентами виступають справжні ласощі: ми мусимо належно репрезентуватися поряд із чіпсами, жуйками та плитками шоколаду. З іншого боку, ці автомати – наша монополія. А сама серія й справді незвична. Вона залежна й од авторів, і від обсягу їхніх творів. Часто друкуємо оповідання, вірші та невеликі п’єси маловідомих письменників. Навряд чи їх так добре купували б у звичайних книгарнях.

– Яку мету ставили перед собою, започатковуючи таку незвичну акцію?

– Складно говорити про якусь одну мету. Маємо декілька різних цілей. По-перше, шукаємо відповідний ринок для нашої не зовсім традиційної серії. І знаєте, як показує досвід, це було вдалим рішенням: книжки й справді купують, а ЗМІ відгукнулися надзвичайно – десятки газетних статей, радіо– та телепередач про “автоматне читання”. Франк Мале, наш генеральний директор, досі щодня дає по два-три інтерв’ю. Дуже охоче погоджуються на співпрацю й самі автори, причому і менш, і більш відомі: перспектива продаватися поряд із “Орбітами” і “Твіксами” приваблює всіх!

– А як сприйняли таку ідею власники автоматів із солодощами?

– Спершу ми провели експеримент спільно з фірмою-власником автоматів Quickland. І він удався. Найкраще наша продукція “йшла” в молодіжних готелях і студентських їдальнях. А ще вирішили, що оптимальним місцем стануть вокзали, а саме найбільш людні точки німецької залізниці – і не помилилися. До речі, якщо перестанемо добре продаватися, то відразу ж маємо всі шанси “вилетіти” з асортименту.

– З якими проблемами наразі зіштовхнувся проект?

– Першою й основною проблемою є якість паперу, на якому мали б друкувати “автоматну” серію. Адже всю продукцію в автоматах охолоджують, і не кожен папір витримає таке випробування.

– Даруйте, якщо випитую комерційну таємницю, та чи рентабельно в Німеччині продавати книжки за євро?

– Це, звісно, залежить від продукції. А для нас, невеличкого видавництва, – дуже. Однак цю серію наразі доволі непогано розкуповують. Звичайно, стати заможним видавцем таким чином можна, лише якщо продавати мільйонними тиражами. Тому це не головна наша мета. Значно важливіше – привернути увагу німецьких читачів до незвичних авторів і незвичайних текстів.

– Ви приблизно уявляєте собі “портрет” цього читача?

– Гадаю, такі книжечки повинні купувати всі! Адже автомати продають найпопулярніші продукти. Й таким чином можна привабити читача до менш популярної літератури. Хоча припускаю, що наш покупець – це передовсім молода, не закомплексована людина міста, яка цікавиться альтернативною культурою. З іншого боку, серед тих, хто купує книжки в автоматах, – чимало людей, які зазвичай не ходять до книгарень узагалі. Й це чи не єдиний їхній шанс придбати книгу, нехай і зовсім невеликого формату.

– За якими критеріями добираєте автуру?

– Нас часто називають видавництвом, ідеальним для молодих авторів. Найважливішими критеріями, за якими відбираємо твір, є його майстерність і оригінальність. Байдуже, в якому жанрі: це може бути коротка проза, поезія або навіть невелика п’єса. Спектр авторів дуже широкий: альтернативна література 1990-х, наукова фантастика, поп...

– Яким чином “напали на слід” Наталки Сняданко? Чи плануєте видавати й інших українських письменників?

– Про Наталку розповіла  одна з наших редакторів, Александра Герстнер, яка познайомилася з нею в Польщі. Першим критерієм, за яким ця письменниця відповідала нам, став обсяг її творів: текст уміщався в невеличкий зшиток серії. По-друге, зважаючи на нашу аудиторію, можемо дозволити собі друкувати сміливі, експериментальні, незвичні речі. Й вибираємо авторів не за країною, звідки вони походять, а за якістю й обсягом творів. Тому, гадаю, кожен з українських письменників може претендувати на таке видання. Якщо, звісно, відповідатиме переліченим вимогам. До речі, здебільшого на нові імена нам звертають увагу перекладачі – саме вони найчастіше виступають посередниками між видавництвом і письменником.

– Одна з найхарактерніших рис вашого видавництва – незвичні способи розповсюдження його продукції. Де, після автоматів із ласощами, можна буде побачити книги SuKuLTuR?

– SuKuLTuR є частиною інтернет-проекту satt.org. Віднедавна ми презентуємо свої ідеї і live – раз на місяць в одному із берлінських кафе відбувається щось на взірець “живого журналу”, де автори читають свої тексти, демонструють актуальні твори музики та кіно. Звісно, під час таких зустрічей також можна придбати наші видання. І не лише ті, що коштують євро...

Розмовляла
Лідія Мельник