Далека мандрівка пілігрима

Інтерес до національної спадщини в різних вимірах останнім часом зростає буквально в геометричній прогресії.

А все, що покрито павутиною часу, здатне викликати в сучасної публіки замалим не сльозу зворушення – навіть без огляду на більшу чи меншу художню вартісність. Особливо ж ціна такого мистецького “антикваріату” зростає, коли послання з минулого пов’язане з якоюсь яскравою, харизматичною особистістю.

Саме така ситуація склалася нині в Польщі й довкола відродження співогри (поширений розважальний музично-театральний жанр ХІХ ст.) знаменитої графині Ізабелли Чарторизької на музику Вінсента Лессля “Пілігрим із Добромиля”. Легендарна аристократка, чиї бурхливі романи на початку позаминулого століття шокували добропорядне суспільство, а патріотичні пориви зробили однією з національних польських героїнь, залишила й не один літературний пам’ятник. Засновниця першого польського музею чудово розуміла, яку силу має мистецтво, зокрема й мистецтво слова, тож її повісті (порівняно з реальною біографією, незрівнянно більше моралізаторські) були адресовані різним суспільним прошаркам.

Повість “Пілігрим із Добромиля” виявилася типовим породженням дидактично-просвітницьких віянь того часу, а співогру за цією повістю вперше поставили на сцені 1819 року в маєтку Чарторизьких до дня народження графині. Невипадково й автором музики до вистави був придворний музикант Чарторизьких, чех Вінсент Лессель. Співогру, ймовірно, виконали ще декілька разів, а потім її сценічне життя перервалося… майже на 200 років.

Відродити забуту пам’ятку музично-театрального мистецтва взялася оперна співачка, професор Ряшівського університету Анна Шалига. А імпульсом такої небуденної ініціативи слугував суто особистісний сентимент: Анна Шалига, як розповіла кореспондентові “Газети”, сама походить із Добромиля. На жаль, музичний супровід до вистави не зберігся. Але доступними виявилися інші твори Лесселя – з них пані Шалига сама підібрала відповідне музичне оформлення.

Прем’єра оновленої вистави з великим успіхом відбулася наприкінці 2004 року в Ряшеві, а в березні 2005-го – в Кракові, у знаменитому музеї Чарторизьких. А нещодавно “Пілігрим із Добромиля” “приблукав” і до Львова – виставу можна було побачити недільного вечора на сцені Концертного залу Музичної академії. Постановка привабила передовсім своєю ефектністю, безпосередністю, відкритістю. Цікаво, що більшість із залучених у виставі виконавців – аматори. Так, виконавець головної ролі – Пілігрима – Анджей Ясінські в повсякденному житті залучений до будівельної справи. “Солдат” – Бартоломей Галабуза – студент фізичного факультету Ряшівського університету, а красуня Рузя (Кароліна Гайда) навчається в “Політехніці”, як і її “коханий” Війт (Павел Красонь). Більшість акторів є активними учасниками аматорських театрів, отримали принаймні початкову вокальну освіту. Окремо слід відзначити майстерність інструментального ансамблю, який супроводжував виставу під батутою диригента Анджея Шипули.

А “пілігримська” вистава, де перемагає справедливість і кохання, не лише залишила приємне враження, а й може спонукати до наслідування. Адже традиція співогри багато представлена й в українській музиці.

Любов Кияновська