Корекція майбутнього

Через 20 років населення міста Лева збільшиться на 25 тисяч і становитиме приблизно 760 тисяч осіб.

Саме такими є прогнози фахівців, які працюють над корегуванням Генерального плану Львова, документа, який має визначити напрям розвитку міста. Документа, який стосується кожного мешканця, адже визначає межі розширення міста, освоєння територій для забудови, щільність будівництва в різних районах, транспортні розв’язки тощо. Ця робота коштуватиме місту 1,8 млн. грн.

Останній Генеральний план Львова розробляли ще наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. І хоча депутати Львівської міської ради ухвалили цей документ 1993 року, вже на момент голосування стало зрозуміло, що він морально застарів. Закладені параметри не відповідали реальній ситуації. За словами Віталія Дубини, керівника авторського колективу з корегування Генерального плану, таку ситуацію спричинили різка зміна соціально-економічних умов і різкий спад виробництва як одного з містоутворюючих чинників. У міста з’явились інші пріоритети, почали стрімко розвиватися торгівля, ринкова інфраструктура, туризм.

Таємна концепція
і новий план 

Зважаючи на те, що термін застосування ухваленого документа був доволі невеликим, у Ратуші вирішили відкоригувати його, а не створювати новий Генплан. Проте, як стверджує Віталій Дубина, фактично наразі варто говорити про створення якісно нового документа, а не просто корегування наявного, оскільки в його основу закладають інше бачення розвитку міста, а всі основні розробки проводять наново.

Першим етапом у корегуванні генерального плану міста стала розробка й ухвалення на початку 2005 року Концепції розвитку міста. За словами пана Дубини, цей документ пройшов необхідні громадські обговорення, і всі охочі могли ознайомитися з ним і внести свої пропозиції.

Більш цікаво ситуація розвивалася опісля. Тогочасні міські чиновники відмовлялись оприлюднити затверджену Концепцію. Заявили, що цей документ – таємний(!). Публікації документа вдалося домогтися лише в лютому 2007 року. Після потужного громадського тиску новий головний архітектор Юрій Криворучко публічно пообіцяв зробити це.

Водночас уже наприкінці 2006 року процес корегування Генплану активізувався. Ще активніше він триває зараз. Виконавцем робіт є Державний інститут проектування  міст “Містопроект”. Окрім цього, до процесу як субпідрядників планують залучити Інститут регіональних досліджень, Київський інститут “Дніпромісто” та Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві. Закінчити коректувати генеральний план мають до лютого 2008 року.

Ця робота коштуватиме Львову 1,8 млн. грн. Зокрема, 614 тис. грн. – вартість проектних робіт із Генерального плану, 390 тис. грн. – створення ландшафтної карти міста Львова, 396 тис. грн. – космічних орторектифікованих зйомок Львова та прилеглих територій, 400 тис. грн. – складання цифрового топографічного плану Львова та прилеглих територій, який використають як основу під Генплан.

Андрій Павлів, директор департаменту містобудування Львівської міської ради, переконаний, що ця сума аж ніяк не є завеликою. Адже стратегічний документ – це дуже складна аналітика, яка базується на соціально-економічних, географічних, політичних і навіть ідеологічних показниках, які переводять у просторове вирішення.

Мільйона львів’ян не буде!

Саме це вирішення на сьогодні дуже непокоїть громадськість міста. Зокрема, на думку активістів Львівського представництва Громадянської Мережі “Опора”, в можновладців відсутнє загальне бачення розвитку міста, а пріоритети розставлено неправильно.

Непрямим підтвердженням цих побоювань можуть слугувати слова Віталія Дубини. Він не приховує, що затверджена Концепція розвитку Львова не дає чіткої відповіді, яким саме буде місто через 20 років. Каже, що Львів повинен бути поліфункціональним, оскільки є завеликим, щоб бути монофункціональним. Тобто передбачено одночасний розвиток у багатьох напрямах – як центр культури, освіти, науки, туризму, спорту, торгівлі, виробництва тощо без чітко визначених пріоритетів.

Проте існують наукові прогнози, яким місто буде через 20 років. Згідно з ними, населення Львова суттєво не зросте і становитиме 760 тисяч. Фахівці стверджують, що немає підстав говорити про різке зростання кількості населення, адже в останні 15 років вона постійно зменшується. Враховують не лише природний приріст населення, який, власне, не зростає, а зменшується, а й механічний, тобто кількість приїжджих. Попри це, науковці стверджують, що немає жодних підстав говорити про збільшення кількості приїжджих, оскільки у Львові немає достатньо місць праці.

І буде місто, а не сад

Уже нині однією з найгостріших проблем для Львова є нестача ділянок для нового будівництва. Тому велику увагу в Генплані приділено освоєнню територій у межах міста, які зараз неефективно використовують. Таких близько тисячі гектарів. Зокрема, йдеться про землі військових частин, збанкрутілих заводів, частину територій колективних садів. Однак навіть їх забудова не розв’яже повністю проблеми.

Львів таки “задихається” в теперішніх межах. І його розширення планують у всіх напрямках. Виглядає на те, що можливості для цього є. Наприклад, північний напрямок, район Збоїща, який наразі зайнятий переважно самовільними колективними садами. Саме завдяки їм можлива розбудова міста. А після завершення забудови району “Рясне-2” планують формування нового району “Рясне-3” на вільних від забудови територіях і шляхом винесення тих самих колективних садів.

Ті ж таки сади мали б перестати існувати в районі Лисиничів. А от у районі вулиць Зелена – Дж. Вашингтона мають намір винести виробничі об’єкти та побудувати новий мікрорайон. А вже “старий” Сихів ущільнять. Довколишні вільні території  в районі іподрому та танкового заводу забудовані.

Окрім цього, за словами Віталія Дубини, в Генеральному плані закладають можливу перспективу приєднання до Львова Винників, Брюховичів, Рудно та сіл, розташованих у межах кільцевої дороги. Є об’єктивна необхідність створення так званого “великого Львова”.

За словами Андрія Павліва, ця ідея виникла ще в першій половині минулого століття. Реальна межа міста – це територія його життєдіяльності. Для Львова це радіус приблизно 50 км навколо міста. Попри наявний політико-адміністративний устрій, реально “великий Львів” уже існує.

Архітектурна спадщина
та транспортна проблема

Одна з найбільших проблем для львів’ян – транспортна. Всі давно звикли до переповненого громадського транспорту та довгих очікувань у “корках”. Тому, очевидно, її подолання є одним із пріоритетів. Проте намагаючись вирішити це питання, автори Генерального плану обов’язково матимуть справу з іншою – збереження архітектурної спадщини.

Наразі є такі пропозиції. У перші п’ять років дії корегованого Генплану його автори пропонують створити мале об’їзне кільце в центрі міста. Воно має пройти вулицями: Лепкого, Університетська, Словацького, Стефаника, Мартовича, Саксаганського, Грушевського, Франка, Винниченка (з відновленням проїзду біля обласної адміністрації), Кривоноса, площами Данила Галицького, Гонти, Осмомисла, Торговою, через вулицю Городоцьку та знову до Лепкого. Але для реалізації такого плану потрібно розширити вулицю Гонти, що передбачає реконструкцію або часткове знесення одного з будинків, який є архітектурною спадщиною. А це неминучі протести громадськості.

На перспективу 20 років, тобто всього часу дії Генплану, автори пропонують побудувати велике об’їзне кільце. Воно має пройти вулицями: Луганська, Сяйво, Левандівська, Ярошенка, Липинського, Силікатна, Пластова, Богданівська, Пасічна (доходитиме до Луганської). Це має бути широке кільце на шість смуг руху. Для цього треба провести і реконструкцію, і будівництво.

Глобальне вирішення транспортної проблеми – це створення нового виду громадського транспорту. Як один із можливих варіантів пропонують будівництво підземного. Ця ідея має багатьох прихильників, але є й багато опонентів. Зокрема, серед архітекторів, які вважають, що це може призвести до руйнування цінної історичної забудови. Альтернативним варіантом може бути створення надземного виду транспорту. Проте автори Генплану не розглядають його докладно. Крім цього, він може спричинити ще більше застережень, аніж підземний.

Щодо збереження історично-архітектурної спадщини, то документ встановлює для центральної частини міста охоронний режим, який передбачає, що там має переважати реставрація, а не нове будівництво чи реконструкція.

На суд громадськості 

Саме цей момент – збереження архітектури – зумовлює чи не найбільше застережень і страхів активних громадян міста. Вони переконані, що, незважаючи на фаховість спеціалістів із “Містопроекту”, необхідно залучати більше незалежних експертів.

– Міська влада не враховує громадських інтересів, – переконана Ірина Швець, представниця “Опори”, – тим самим порушує ст. 5 Закону України “Про основи містобудування”. У ній ідеться про те, що під час здійснення містобудівної діяльності має бути забезпечено участь в обговоренні громадян. А цього не відбувається!

Натомість, як стверджує Віталій Дубина, розробники Генерального плану намагаються враховувати інтереси та побажання мешканців Львова. Наприклад, кожен львів’янин може надіслати свої пропозиції до Генерального плану безпосередньо в “Містопроект” чи в департамент містобудування ЛМР. Усі ці пропозиції, як запевняє В. Дубина, розглянуть і або врахують, або відхилять із належним поясненням. Для цього передбачено окремий том Генерального плану.

А перше публічне представлення й обговорення Генплану планують провести у квітні. На розсуд подадуть “чорнову” редакцію планувального вирішення міста.

– Ми хочемо зробити одне обговорення на початку року, а інше – після видачі готового Генерального плану. Однак нам кажуть, що цього мало, і пропонують проводити обговорення щомісяця. Це займе трохи часу, але якщо громадськість хоче – то треба, – зазначив керівник авторського колективу з корегування Генерального плану.

Проте, на думку Андрія Павліва, на рецензію громадськості треба давати готовий продукт, як це роблять на Заході. За його словами, можна вислухати загальні побажання населення, але щоб давати суттєві корективи до Генплану, треба бути фахівцем-урбаністом і бути постійно в темі.

Мирослава Іваник