Розраховуємо на реальне перше місце

Розмова з Юрієм Нікітіним, генеральним директором компанії mamamusic

Перемога проекту “Вєрка Сєрдючка” на відбірному національному турі “Євробачення” видавалася більш ніж прогнозованою, проте спричинила черговий шквал суперечливих відгуків.

У цьому гаморі мало хто звернув увагу на одну цікаву закономірність – із семи проектів, які НТКУ представила до фінального відбору (восьмий учасник фіналу, Віталій Козловський, нагадаємо, відмовився претендувати на квиток до Гельсінкі), чотири, в тому числі й переможний, виросли “під крилом” продюсерської компанії mamamusic. Власне, з цієї “невипадкової випадковості” й розпочалася розмова “Газети” із засновником компанії, продюсером Юрієм Нікітіним.

– Як продюсер чотирьох із семи проектів-фіналістів (окрім Вєрки Сєрдючки, mamamusic продюсує “Не Ангелів”, “Авіатора” та Василя Бондарчука, – “Газета”) ви розраховували на перемогу кожного з них однаковою мірою чи все ж таки на певний робили більшу ставку?

– У мене як продюсера немає жодних пріоритетів, однаково добре ставлюся до всіх виконавців, і “своїх”, і “не своїх”. Наприклад, мені сподобався виступ Євгенії Власової. Проте, звісно ж, розумів, що найбільше шансів має Вєрка Сєрдючка. Вона вже добре відома, дуже популярна, зрештою, давно збиралася на “Євробачення”.

– Побутує думка, що “Євробачення” – конкурс для початківців. Вєрка Сєрдючка аж ніяк не вписується в ці рамки…

– “Євробачення” – це передовсім шоу-конкурс. З одного боку, й справді – на ньому виступають початківці. З іншого – вже й імениті виконавці, зокрема зі східноєвропейських держав. Якщо для нікому не відомих співаків із Франції чи Німеччини конкурс є шансом дебютувати, то для східноєвропейських виконавців, знаних у своїх країнах, – гарна нагода показати себе у світі. Й ця тенденція зберігається вже не перший рік.

– Свого роду тенденцією декілька років було й залучення іноземних авторів до роботи над піснями українських претендентів. Пісню Вєрки Сєрдючки також “імпортували”?

– Ні, я не бачу жодного сенсу в тому, щоб запрошувати закордонних авторів. Перемога Руслани дуже переконливо засвідчила це. Тільки такі виконавці виглядають як “справжні”, а не “розтиражовані” десятками співаки. Тому Сєрдючка співатиме “нашу” пісню, як і всі решта.

– До речі, для чотирьох ваших “підопічних” у фіналі писали різні автори?

– Так, у всіх були пісні різних авторів.

– А який зараз настрій в інших фіналістів, що їх продюсує mamamusic?

– Настрій у всіх чудовий. Програти Сєрдючці – це ж почесно. Вона ж артист №1 на території всього російськомовного світу. Вона може подобатися чи категорично не подобатися, але це – явище. І на це потрібно зважати.

– Той негатив, який останнім часом усе частіше можна почути на адресу представниці України на “Євробаченні-2007”, також вважаєте необхідним атрибутом піару?

– Ні, відверто кажучи, цього негативу аж надто багато. Це вже навіть не піар, це суцільний негатив. Ну, ще зрозумілою є така негативна “підтримка” з боку влади – її представники в нас самі є негативними і тільки так уміють висловлюватися. Мені деколи хочеться їх запитати, чи взагалі вміють позитивно мислити.

Одна з радіостанцій навіть ініціювала акцію “Ні – Євросердючці”. Не сподівалися нашої появи під час прямого ефіру, та я прийшов. Тому що любити чи не любити якогось виконавця – справа смаку. Я, наприклад, терпіти не можу Rolling Stones. То що ж мені, оголосити рух “Ні – Rolling Stones?”

Багато хто також говорить, що стиль Сєрдючки далекий від високого мистецтва. Але хто реально суміщав із “Євробаченням” саме поняття “високого мистецтва”? І взагалі для мене взірцем високого мистецтва є простота.

– На яке місце реально розраховуєте в Гельсінкі?

– На перше. Реально – на перше. Полічіть самі: в десяти країнах Вєрка Сєрдючка є надзвичайно популярною, ці країни повинні виставити їй щонайменше по десять балів. Інші – щонайменше по п’ять – беручи до уваги “фріковість” персонажа. Отже, за моїми найскромнішими підрахунками, 200 балів забезпечено. Не знаю, якими будуть показники інших учасників…

– Плануєте проводити ще якісь промотури різними країнами перед поїздкою до Гельсінкі?

– Ні, не бачу в них сенсу в принципі. Вони небагато дають маловідомим виконавцям і навряд потрібні таким популярним, як Вєрка Сєрдючка. Річ у тім, що навіть у більшості західноєвропейських країн сформувалася своєрідна російськомовна “діаспора”, та й чимало українців зуміють заагітувати “корінне населення” Італії чи Німеччини голосувати саме за представника своєї країни.

– Подейкували, що неймовірно насичений графік виступів украй виснажив Андрія Данилка. Він усе ще планує пройти курс лікування в Австрії?

– Ну, це радше буде не курс лікування, а такий собі тижневий релакс. Власне, перед виступом у Гельсінкі.

Розмовляла
Лідія Мельник