До проблем нового генерального плану міста

На погляд пересічного львів’янина, розвиток Львова відбувається хаотично і якось нераціонально.

Тому постало питання, неодноразово озвучене й у пресі, й на громадських слуханнях, – чи існує генеральний план міста.

У перших своїх інтерв’ю один із керівників міста визнав причиною безладу, який панує у Львові, відсутність нового генерального плану міста. Свідомо чи несвідомо, але громадськості надано неправдиву інформацію.

Ми маємо чинний генеральний план, власне, один із перших у незалежній Україні. Його готували впродовж десяти років, починаючи з 1977-го, під керівництвом одного з найкращих архітекторів країни, заслуженого архітектора світлої пам’яті Я. Новаківського. Завдяки його зусиллям у Львові створено історико-архітектурний заповідник, що в той час було першим вагомим заходом для збереження історичної спадщини міста. Але передчасна смерть обірвала працю подвижника перед завершенням розробки генерального плану, який затвердили щойно 1993 року.

Термін реалізації плану як основної конституції міста – не менш ніж двадцять років. Аналіз реалізації цього документа засвідчує зовсім незначне відхилення від передбачених у цьому генплані показників і вже фактично досягнутих.

Слід зазначити, що й у чинному генплані були певні недоробки, здебільшого пов’язані з реальним розвитком багатовікового міста. Особливо це стосувалося транспортної схеми. Історична радіальна схема транспортних магістралей може забезпечити комфортне функціонування міста чисельністю близько 500 тисяч мешканців, себто такого, яким був післявоєнний Львів.

Безсистемна кільцева забудова міста в післявоєнний час промисловими підприємствами з профілями, невластивими для Львова, а за тим кільце малоцінної житлової забудови – “хрущовок”, які не відповідають цивілізованим нормам проживання, але влаштовували замовника розташуванням робочої сили поруч із місцем праці й не виявляли “порогів” розвитку міста.

Спроба вписати підземний трамвай у транспортну схему не мала вирішення. Тим паче ця ситуація залишалася б назавжди, бо перевести його в метро неможливо. Крім габаритів тунелю, всі інші параметри траси та станцій підземного трамвая не відповідали вимогам метрополітену.

У транспортній схемі й до чинного генерального плану, й до нового передбачають будівництво хордової магістралі, організацію кільцевих об’їздів, обмеження в’їзду автотранспорту до центральних частин міста й адміністративне обмеження обслуговувального транспорту торгових закладів центру міста в кількості й у часі, як це роблять у всьому світі.

Генеральний план передбачав значне очищення центральної частини міста від промислових підприємств шляхом перенесення їх у промислові зони. Ліквідацію випадкових складських і виробничих підприємств, особливо комунальних і шкідливих. Так, за чинним генеральним планом, припинили працювати на старих територіях виробничі об’єднання “Кінескоп”, “Електрон”, “Автонавантажувач” та інші. На підставі чинного генерального плану ці території мали використовувати для адміністративних, культурних, наукових закладів, організації громадських підцентрів.

Але що робить влада, насамперед міська? Або усувається від контролю за використанням територій, тобто не контролює реалізації чинного генерального плану, або й сама бере участь у незаконній приватизації того радянського непотребу, що є на сельбищній території міста. Що нині бачимо на територіях ліквідованих підприємств? Приваблювачі незліченної кількості авто – гуртівні, гуртівні… та торгові заклади. Незрозумілого призначення ринки займають території цілих мікрорайонів:

– Привокзальний ринок із новим торговим центром від вул. Тургенєва до Городоцької;

– колишній “Кінескоп” між вул. Тургенєва та вул. Антоновича;

– нова складська й виробнича зона по вул. Кульпарківській від вул. Коновальця до обласної лікарні;

– цілий торговий район від вул. Краківської до вул. Золотої.

Додаймо сюди місто-ринок “Південний” і “Добробут” – і то ще не кінець. При тому нині ще виношують ідеї нових торгових центрів на проспекті Свободи та на вул. Краківській!

Проблемою цих торгових кварталів є відсутність місць для автомобілів відвідувачів і працівників, транспортних засобів для перевезення товарів, значне перевантаження наявної транспортної мережі. Приєднаймо до міських транспортних потоків транзит на київський напрям і західний кордон, а також невпорядкований рух “маршруток” по всьому місту.

Додатково ускладнило транспортну проблему “ущільнення” забудови по-львівськи. В центральній частині міста, особливо в паркових зонах, з порушенням усіх правил забудови зводять окремі будинки та квартали високощільної забудови з великою кількістю транспортних засобів елітних господарів і закладів обслуговування.

Просумувавши всі ці фактори, що впливають на транспортну ситуацію міста, легко дійти висновку, що ні наявний генеральний план, ні його калька в новій редакції не виправлять транспортної кризи міста без радикальних заходів із відповідним фінансуванням.

Р. Мішко,

мешкає у Львові