Quo Vadis, Львове?

Роль науки в розвитку Львова

(Закінчення. Початок – у попередніх числах “Газети”)

Роль науки в розвитку Львова

Час упровадити містобудівельний моніторинг: дослідження містобудівної структури та міської тканини, відстеження стану та тенденцій (тепер відомо, що діється; а яка тенденція, наскільки стійкі явища – хто відповість?) Необхідно запровадити проведення періодичних науково-практичних семінарів і конференцій щодо проблем розвитку Львова, концептуального проектування (воркшопи), альтернативного прогнозування. Важливо впровадити конкурсну основу для отримання замовлень на проектування та будівництво у Львові, широко висвітлювати містобудівну діяльність у ЗМІ, ввести експертні оцінки (в тому числі закордонних експертів), практику виставок і громадського обговорення проектів, аби було менше нарікань на зведені споруди, коли вже нічого не можна змінити. Для цього широко залучити університетську науку й використовувати її як авторитетне джерело оцінок і нових ідей, а не вічного опонента діям влади.

Із усього комплексу територіальних проблем пріоритетними містобудівними завданнями є виявлення комплексу ресурсів території міста й околиці для забезпечення функціонування міста нині й у майбутньому. Насамперед – того найціннішого, найбільш крихкого та найдорожчого у відновленні, що має свій характер (різноманітність), величину (потенціал), цілісність і збалансованість (повноту). Важливо та необхідно розробити диференційовані програми розвитку міських територій, спираючись на характер, потенціал і збалансованість повноти їх ресурсів і суспільно вагомі пріоритети розвитку Львова.

Створення дієздатних механізмів, упровадження цих програм забезпечать реальну розробку обґрунтованих функціональних і планувальних альтернатив господарювання та розвитку територій міста. Важко переоцінити значущість ставлення до програм і досягнення акцептації населенням усіх змін, які пропонують і стосуватимуться мешканців, зачеплять їхні інтереси. Необхідно перетворити городянина з пересічного міщука-обивателя на зацікавленого й активного суб’єкта творення свого середовища. Тут потрібні професійні розмови з людьми через телебачення, радіо, газети, розвиток системи муніципального кредитування. Цю проблему порушують лише в масштабі Львова, хоча вона важлива й для держави загалом. Такі програми та проекти будуть успішними, лише якщо всі плани матимуть бізнесову, фінансову основу, реальні механізми зацікавлення та залучення інвестицій, прогнозовану соціальну та фінансову ефективність, а також гарантії цих інвестицій.

Суттєвим є також, щоб кожен з етапів розробки архітектурно-планувальних заходів реконструкції та розвитку міста супроводжували альтернативні та варіантні пропозиції, про які повідомляли б міську громаду, котрі обговорювали б мешканці та експерти. У містобудуванні тепер усе частіше успіх справи залежить не стільки від якісного проекту-кінцевого продукту професійної діяльності, скільки від фахового обґрунтування послідовних рішень, які дозволяють вибудувати причинно-наслідковий ланцюг стратегії, що забезпечує прозорість та аргументованість усіх складових діяльності з вирішення тих чи інших загальноміських або локальних територіальних проблем. Досягнення суспільного консенсусу в розв’язанні просторових проблем сьогодні важливіше, ніж окремі видатні будівлі.

Доцільно та закономірно здійснити перехід від концепції та генерального плану розвитку Львова до розробки спеціальних програм, на основі яких створити місцеві правила забудови, своєрідний містобудівний Кодекс, втіливши в конкретних заходах і їх правовому забезпеченні стратегічне бачення розвитку Львова в різноманітті його територіального укладу. Серед таких програм, які суттєво зачіпають природну основу та її компоненти, впливають на стан натуральності й автентичності міського середовища, його унікальності, треба передусім виділити спеціальні, які підвищують бажані якості середовища або обмежують діяльність, що загрожує погіршенню середовища, як:

– безпечність міста (ділянки страху, соціальний контроль, приязність міста);

– людина в місті (дитина та її простір у місті; старші люди в місті; неповносправні люди у місті; ідентифікація людини з простором і містом; туристи);

– атрактивність, привабливість (благоустроєність) міста;

– ревіталізація закинутих територій (освоєння пустирів, виявлення деградованості території за критеріями ЄС);

– регенерація спеціальних (військових) територій у центрі, на периферії та поблизу міста;

– виявлення транспортної ефективності міської території (розвиток альтернативних і додаткових видів громадського транспорту, наприклад, на основі наявної мережі внутріміського залізничного транспорту);

– розвиток підземної урбанізації (багатоповерхові підземні гаражі та паркінги);

– розвиток мережі велосипедного руху;

– оживлення міської периферії;

– обґрунтування розширення й освоєння приміських територій (приміські села, рекреаційні території);

– реструктуризація та модернізація промислових територій у центрі та на периферії Львова;

– ревіталізація пам’яток промислової архітектури в історичних частинах міст;

– утилізація міських відходів (сучасні технології);

– “місто моєї мрії”.

Викладені аналіз і міркування щодо умов і засобів містобудівельного процесу на регіональному та муніципальному рівнях засвідчують наявність системних і структурних проблем їх здійснення та потребують розвитку й утілення в практичних заходах, які дають конкретні, відчутні для людей результати. Важливим є розвиток громадської політики на регіональному та муніципальному рівнях шляхом розбудови її суб’єктів — створення, зокрема, фахових експертно-аналітичних рад, своєрідних мозкових центрів такої політики, тісно пов’язаних зі споживачем середовища та владою. Для підтримання життєдіяльності та забезпечення врівноваженого розвитку Львова, вироблення рекомендацій і програм розвитку територій районів, міста загалом, альтернативних проектів, здійснення моніторингу, експертизи й оцінки проектів і результатів їх утілення, розвитку тендерної та конкурсної основи проектування, активного використання ЗМІ, думки громадськості необхідне поєднання зусиль державних та інших форм власності професійних архітектурних і містобудівних інституцій та громади Львова.

Львів – це справа кожного з нас.

Юрій Криворучко, головний архітектор м. Львова