Львів – це живе місто

Розмова з Джозефом Кінгом, директором департаменту пам’яток Міжнародного центру вивчення консервації та реставрації культурної спадщини

Фахівець ІКРОМ Джозеф Кінг прибув до Львова оглянути стан збереження історичної спадщини, допомогти зі стратегічним планом розвитку міста й обговорити можливість вступу України до ІКРОМ. Він поділився з “Газетою” своїми враженнями від Львова, в якому перебуває вперше, а також розповів про перспективи співпраці.

– Як оцінюєте стан історичної частини міста?

– Історична частина Львова дуже гарна. Не сподівався побачити таку красу. Мені здається, що це дуже людське, дуже живе місто.

– Якою, на вашу думку, має бути політика влади, зважаючи на кількість пам’яток архітектури у Львові?

– Україна як держава вже показала свої зобов’язання перед містом, запропонувавши внести Львів до історичної спадщини ЮНЕСКО. На це були державна воля та підтримка міста. Сподіваюся, що держава і фінансово, й економічно сприятиме збереженню історичної частини Львова. Я тут дуже мало часу, але мені здається, що з боку міської адміністрації є відповідальність щодо збереження історичного середовища Львова. Не завжди легко балансувати між збереженням історичних цінностей і потребами мешканців. Однак Львів – особливе місто, тому сподіваюся, що адміністрація належно ставитиметься до збереження цієї спадщини.

– Як гадаєте, якою має бути центральна частина міста?

– Не можу належно відповісти на це запитання, оскільки був тут дуже мало й не знаю добре потреб міста. Проте переконаний: має бути широка дискусія між міською адміністрацією, мешканцями міста й усіма зацікавленими групами. Дуже добре, що Львів непогано зберіг історичну забудову та свій вигляд. З огляду на це, потрібно намагатися зберегти якомога більше цієї міської тканини. І якщо є потреба й вирішать, що на якомусь місці треба щось будувати, мусить бути широка дискусія між усіма зацікавленими людьми. Рішення про таке будівництво не має ухвалювати міська адміністрація одноосібно, особливо якщо йдеться про сучасну архітектуру. Наприклад, у Європі існує різна практика співвідношення сучасної архітектури й історизму. У кожній конкретній ситуації це вирішують по-своєму. Загалом консервація – дуже цікава та суперечлива наука. В ній завжди є різні думки, різні позиції різних людей. Дуже важливо для тих, хто тут живе, мати право голосу в питанні збереження історичної спадщини.

– Які основні загрози у збереженні історичної забудови ви бачите?

– Мені складно сказати, які саме загрози можуть бути у Львові. Львів поки що є історичним середовищем, збереженим у доброму стані. Тобто не можна сказати, мовляв, кожна будівля в доброму стані. Але збереглося дуже багато історичної тканини міста, отже, є з чого почати. Варто зазначити: проблема збереження історичних міст – це загальносвітова проблема. Насамперед вона пов’язана зі швидким розвитком економіки, коли доводиться зносити значну частину старих будинків. Але якщо в місті добре налагоджено систему управління, відповідальності влади, добре розроблено містобудівну документацію, то є надія, що зміни не впливатимуть негативно на місто. Треба, щоб система добре діяла, а зміни, які відбуватимуться, не впливали на історичну частину міста. Львів є живим містом. Він не є музеєм.

– Які недоліки нашого міста найбільше впадають у вічі?

– Дуже багато графіті та рекламних вивісок. На жаль, власники магазинів ліплять негарні вивіски, які не пасують до будівель. Потрібно звертати увагу громадськості, що значно гарніше буде, якщо вивіска відповідатиме стилю будинку.

– Яка мета вашого візиту до Львова?

– Мене запросила до Львова міська влада, щоб розглянути тут стратегічний план розвитку збереження історичних пам’яток. А також для того, щоб дати поради щодо консервації, збереження та реставрації пам’яток архітектури. Львів є важливим як культурна спадщина не лише для України, а й для світу. Я приїхав, щоб подивитися, яка тут ситуація, яке планування, яке історичне середовище, допомогти провести певне планування стосовно території спадщини ЮНЕСКО. Крім того, маю обговорити можливості створення навчального центру для реставраторів. ІКРОМ зацікавлений надавати допомогу та поради щодо створення такої школи у Львові. Маємо певний досвід у цьому, наприклад, у нас є такі курси у Венеції. Третя причина візиту – Україна ще не є членом ІКРОМу. Я хотів обговорити ймовірність її вступу до нашої організації.

– Розкажіть докладніше про ІКРОМ і про те, що дасть Україні вступ до цієї організації?

– ІКРОМ – міждержавна організація. Ми працюємо на рівні урядів держав. Організацію заснувала ЮНЕСКО між 1956-1959 роками. 1956-го ухвалили рішення створити ІКРОМ, а до 1959 р. було рішення про розташування в Римі (Італія). Потреба створити ІКРОМ виникла, оскільки ЮНЕСКО не займається конкретно реставрацією та консервацією, а був потрібен орган, який спеціалізувався б на цих питаннях. Наша організація проводить активну діяльність, пов’язану з технічною допомогою та з навчанням фахівців. Нині членами ІКРОМ є 119 країн. Кожна має свій шлях погодження рішення стати членом ІКРОМ. Аби вступити до нашої організації, потрібна тільки добра воля держави. Лише від України залежить, коли вона це зробить. Україна як держава має подати заяву до генерального директора ЮНЕСКО. Він розгляне заяву та відправить генеральному директорові ІКРОМ, який і ухвалює рішення про прийняття держави. Через два-три місяці починається співпраця.

Кожна країна щорічно платить членський внесок. Думаю, як для України, цей внесок не буде значним. Не знаю точно, скільки це коштуватиме вашій державі, бо не опікуюся фінансовими питаннями організації. Гадаю, може бути декілька тисяч євро. Членство України в організації значно полегшило б нашу співпрацю.

– Як оцінюєте рівень реставрації пам’яток у Львові?

– Значну частину пам’яток уже відреставрували. Бачу, що є неабиякий поступ. Реставрація – це дуже клопітка робота. Неможливо зробити це вже завтра. Це дуже тривалий процес, але важливо, щоб він відбувався.

– З яким містом, на вашу думку, можна порівняти Львів?

– Намагаюся не робити порівнянь. Це ж не конкуренція. Не можна говорити, що якесь місто краще від іншого. Кожне має свою специфіку, свої проблеми. Кожне місто старається як може. Не скажу, ніби Львів зробив уже все, що мав би. Я бачу, є ще багато роботи, але місто на правильному шляху.

– У Львові є проблема із самовільним будівництвом. Яка світова практика вирішення цього питання? Чим заохочують людей правильно поводитися з пам’ятками архітектури?

– Є різні стратегії. Один із ефективних принципів – створення чітких правил щодо залучення інвесторів. Зазвичай, коли приватні реставратори виконують роботу, вони не завжди добре це роблять. Тому важливим завданням є створення правил, як саме це мають робити. А влада обов’язково має стежити за їх дотриманням. Окрім цього, можна заохочувати інвесторів правильно виконувати реставраційні роботи. Це може бути зниження податків для таких людей. Заохоченням може бути й те, що, якщо ви добре провели реставраційні роботи, вам дозволять виконати їх іще десь. Для ефективності треба залучати три основні компоненти: контроль, заохочення та правила роботи.

Розмовляла Мирослава Іваник