Нічого не бачу, нічого не чую, нічого не скажу

На розі вулиць Вірменської та Краківської розпочали підготовку до проведення археологічних досліджень. У майбутньому тут має постати будинок. Фірма, яка планує здійснювати будівництво, має для цього дозвіл сесії міської ради.

Натомість чиновники Ратуші стверджують, що роботи ведуть незаконно і жодних дозволів фірма не має... Проте дерев’яний паркан, який з’явився, зовсім близько від магістрату декілька днів тому, є реальністю.

Андрій Павлів, директор департаменту містобудування, стверджує: питання про можливе будівництво на цій ділянці виникало раніше. Але міська рада не давала дозволу на початок робіт – ані на проведення розкопок, ані на будівництво. А він є обов’язковим. Необхідно також попередити райдержадміністрацію про бажання здійснювати будь-які роботи в центрі міста.

Ускладнює ситуацію й те, що це дитячий майданчик, який входить до загального переліку дитячих майданчиків Львова, а земля є комунальною власністю міста. Як стверджує пан Павлів, дозвіл на проведення цих досліджень надало обласне управління охорони історичного середовища, а міську владу не повідомили.

– Триває службове розслідування, – заявив у коментарі “Газеті” директор департаменту містобудування. – Юристи мають дати свій висновок, чи компетентне обласне управління давати дозвіл на проведення археологічних досліджень у межах міста. Цією справою вже зацікавилися правоохоронці.

Цікаво, що Василь Івановський, начальник обласного управління охорони культурної спадщини, запевняє: він також не давав дозволу на проведення археологічних досліджень, а лише зареєстрував дозвільні документи на розкопки та погодив початок робіт.

– Щоб розпочати археологічні розкопки, потрібно мати відкритий лист Інституту археології НАН України та дозвіл Міністерства культури і туризму. Мені подали ці документи, і я їх зареєстрував, – пояснив він.

Приємно, що пан Івановський, на відміну від пана Павліва, знає, що інвестором досліджень виступить ТзОВ ВП “Будінвест”. Виконавцем робіт – науково-дослідний центр “Рятівна археологічна служба” Інституту археології НАНУ.

– Жодних перешкод для ведення археологічних розкопок із позиції пам’яткоохоронного законодавства немає. Якщо мають бути якісь додаткові погодження з міською владою, то це питання інвестора, – зазначив пан Івановський.

Виглядає на те, що інвестор справді діє згідно із законодавством. Існує рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №886 від 3 вересня 2004 року “Про проведення досліджень та впорядкування історичної забудови на розі вул. Краківської – вул. Вірменської у м. Львові”. У ньому зазначено: “Вважати доцільним відтворення втраченої історичної забудови північного ринкового кварталу в межах: вул. Краківська – вул. Вірменська, 12; вул. Вірменська – вул.  Краківська, 4 у м. Львові. Дозволити ТзОВ “Будінвест” виступити інвестором проведення комплексних історико-архітектурних та археологічних досліджень з метою опрацювання проекту регенерації втраченої історичної забудови кварталу”.

А депутати Львівської міської ради вже 16 березня 2006 року винесли ухвалу за №3433 “Про затвердження ВП “Будінвест“ проекту відведення та надання земельної ділянки на розі вул. Краківської – вул. Вірменської у Львові”. Підписав її в. о. міського голови Зеновій Сірик. “Затвердити ВП“Будінвест“ проект відведення земельної ділянки площею 0,0868 га на розі вул. Краківської – вул. Вірменської в оренду терміном на три роки для відтворення втраченої історичної забудови”, – йдеться в документі.

Щоправда, залишається незрозумілим, як можна надати в оренду на три (!) роки ділянку для будівництва. Який інвестор на це погодиться? 

Водночас незрозуміло, чому директор департаменту містобудування Львівської міської ради не ознайомлений із цими документами, які є у вільному доступі на сайті ЛМР.  

За словами Ігоря Кременя, директора ТзОВ ВП “Будінвест”,14 березня 2007 року Галицька адміністрація видала дозвіл на встановлення огорожі для проведення археологічних досліджень.

Питання забудови вулиць Вірменської – Краківської не нове. Дехто дотримується думки, що їх треба забудувати, дехто навпаки – залишити вільною. Частина фахівців вважає, що там мають відбудувати будинок, який був раніше, інші ж переконані: цього не можна робити. Є й ті, хто відстоює ідею спорудження модерної будівлі. Наразі рано говорити, що саме там побудують. 

Але ситуація, яка склалася, починає лякати. Якщо лише на рівні розкопок чиновники Ратуші, які мають контролювати процес, не здатні цього зробити, то де гарантія, що в разі початку будівництва ми не матимемо в серці міста чергового “бетонно-скляного монстра”. А охоронці історичної спадщини, просто розводитимуть руками і говоритимуть: “...а що ми можемо зробити?”

Мирослава Іваник

Держслужбовець як професія

Ситуація, що склалася, не надто й дивує, якщо подивитися на те, як розподіляють посади в управліннях, що мали б контролювати процес охорони історичного середовища.

Нагадаємо, нещодавно на посаду начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради призначили Лілію Онищенко, до цього часу вона виконувала обов’язки начальника.

А от перед цим, цю посаду обіймав Андрій Левик. Іще на початку року пан Левик пішов у відпустку, яка дивним чином збіглася з оголошенням результату комісії, яка працювала у Львівській міській раді. Ця комісія розглядала подання прокуратури Львова щодо усунення порушень законодавства про охорону історичної спадщини. Відтак комісія висунула однією з вимог розглянути питання про невідповідність (!) Андрія Левика займаній посаді.

“Газета” повідомляла, що 17 січня Андрієві Левику оголосили догану за неналежне виконання обов’язків на посаді начальника міського управління охорони історичного середовища. Попри це, 3 березня 2007 року його призначили заступником начальника обласного управління охорони культурної спадщини(!).

Як розповів “Газеті” Василь Івановський, начальник цього управління, призначили нового працівника за переводом як державного службовця. Тому навіть конкурсу не проводили. Однак 19 січня 2007 року Василь Івановський казав “Газеті”, що на цю посаду оголосять конкурс, у якому зможе взяти участь і Андрій Левик.

Сам Андрій Левик обмежився коментарем про те, що трудове законодавство передбачає такий перевід. І жодних порушень немає. Із цим, зрештою, ніхто не сперечається. Незрозумілим залишається тільки те, як людину, роботу якої визнали незадовільною, переводять на фактично таку саму посаду?