Нагорода за збереження

Лауреатами державної премії стали члени авторського колективу, який працював над реставрацією та пристосуванням кам’яниці Бандінеллі, що на площі Ринок, пам’ятки архітектури XIV-XVIII століть.

На підставі подання комітету з Державної премії України в галузі архітектури її присудили архітекторам Іванові Могитичу (посмертно), Миколі Гайді, Лідії Горницькій, Володимирові Накопалу, Андрію Поліщуку й інженерам-будівельникам Зіновієві Бліхарському та Євгену Стонжці. Розмір премії –  50 тисяч гривень кожна.Премію вручать 12 липня.

Як розповів “Газеті” Іван Олійник, член комітету з Державної премії України в галузі архітектури, вже четвертий рік поспіль львівських архітекторів відзначають державною премією. Щороку це серйозний конкурс за право називатися найкращими. Цьогоріч були 22 претенденти на отримання п’яти премій. Тому, каже пан Олійник, можна стверджувати, що Львівщина в цій галузі виглядає дуже гідно.

За словами Миколи Гайди, цьогорічного лауреата державної премії та заступника директора Львівської галереї мистецтв, місцеві архітектори й раніше ставали лауреатами цієї премії. Зокрема, свого часу її отримав інститут “Укрзахідпроектреставрація” за роботу над Крехівським монастирем, а також над церквою Івана Хрестителя.

Значна заслуга в отриманні премії за реставрацію кам’яниці Бандінеллі належить особисто Іванові Могитичу, який тоді був директором інституту “Укрзахідпроектреставрація”.

– Іван Могитич був науковим керівником проекту під час реставрації кам’яниці Бандінеллі. В нас було чітке завдання – зберегти кам’яницю, оскільки вона була в дуже важкому стані. Тоді висловлювали різні думки та підходи до того, що саме робити з будівлею. Дехто пропонував розібрати її, а потім зібрати знову. Але ми все ж наполягли на нашому варіанті реставрації, – говорить Микола Гайда.

Як розповіла “Газеті” Наталія Сліпченко, дружина Івана Могитича, це перша державна премія архітектора, хоча він лауреат не однієї премії та відзнаки в галузі архітектури та реставрації.

– Над реставрацією кам’яниці Бандінеллі працював професійно дуже сильний науково-творчий колектив, – говорить вона. – Ця діяльність тішила архітекторів. Вони зробили багато відкриттів у процесі своєї праці. Зрештою, незважаючи на суто будівельний спротив, їм таки вдалося реставрувати пам’ятку, а не здійснити реконструкцію або пристосування. Це була лебедина пісня Івана Могитича.

Мирослава Іваник