Справжні музиканти завжди порозуміються

Розмова з Урсулою Філіппі, органісткою

Міжнародний органний фестиваль “Діапазон”, концертами якого львів’яни мали нагоду насолоджуватися впродовж останніх кількох тижнів, потроху наближається до своєї “коди”. Проте в програмі великомасштабного свята органної музики ще декілька цікавих зустрічей. Одна з них – з органісткою румунського міста Сібіу (нагадаємо, саме це місто є однією із цьогорічних культурних столиць Європи) Урсулою Філіппі.

Уже понад двадцять років вона є кантором євангелістської громади Сібіу. Мабуть, невипадково свого часу її CD-альбом “Органні ландшафти Трансильванії” отримав премію “Німецької критики звукозапису”. А ще Урсула Філіппі намагається привернути увагу громадськості до тих історичних органів у Румунії, яким загрожує руйнація або знищення.

Запитання “Газети” до органістки – вже майже традиційні, вони схожі на запитання до інших гостей “Діапазону”. А от погляди на одні й ті самі проблеми в європейських органістів подекуди кардинально відмінні.

– Як стають органістом? Тобто як “приходять” до цього інструмента, усвідомлюють, що саме з ним буде пов’язане подальше творче та професійне зростання? Яким був ваш шлях?

– Зацікавилася органом, навчаючись у класі фортепіано Екгарта Шландта в місті Брасові. Шландт був також органістом знаменитої Чорної Церкви, і деколи в мене з’являлася нагода асистувати йому під час концертів. Так і сама “прийшла” до органа.

– Рідко коли органісти обмежують себе лише одним інструментом. Ваші творчі вподобання – не виняток? Якими ще інструментами володієте?

– Граю на всіх клавішних інструментах, передовсім на органі, чембало та фортепіано. Також дуже охоче музикую в ансамблях, виступаю як концертмейстер співаків. У Бах-хорі євангелічної громади Сібіу залучена до репетицій як концертмейстер-піаніст, а під час концертів іноді супроводжую виступи хору грою на органі.

– Чи прийнято й нині говорити про різні “школи” органного виконавства, чи все ж тепер це більше уніфікований – європеїзований, а то й глобалізований процес?

– Я не приділяла б аж такого великого значення різним школам органної інтерпретації. Значно цікавішим є, на мою думку, історичне виконавство – від старих майстрів до Макса Регера. Прагнення композиторів дослідити музичну давнину, проникнути в її глибини – один з найбільш вірних сьогодні творчих напрямів. Натомість дотримуватися нині правил якоїсь певної “школи” чи вимагати цього від інших вважаю більш ніж сумнівним. Справжні музиканти завжди розуміли одне одного, не залежно від того, до якої “школи” належали, а сьогодні й поготів мало хто згадує про регіональні “школи”. Нас, органістів, значно більше скеровують у пошуках дуже різні між собою інструменти, на яких доводиться виступати.

– А сама музика, яку виконуєте? Чи є принципові відмінності між духовним і світським, коли йдеться про орган?

– Для себе не роблю жодної різниці між духовною та світською органною музикою. Вже багато років виступаю як органістка в різних церквах і намагаюся концентруватися виключно на музиці. Але для слухачів усе інакше. Деколи вони сидять на органному концерті в храмі й починають інтенсивніше відчувати ту сакральну атмосферу, яка їх оточує.

У своїй праці завжди намагаюся обрати і для концертів, і для гри під час богослужінь найкращі твори зі світової скарбниці. Не відмовляюся й від виконань сучасних композицій,  щоб вони не звучали лише в концертній практиці. Зрештою, чимало з них написано власне для практики духовної.

– Чи можна нині назвати орган інструментом, актуальним для композиторів?

– Ні, навряд чи. Для багатьох композиторів орган уже втратив свою актуальність. “Він надто негнучкий, надто “жорсткий”, – кажуть вони. Для частини це найвища планка. А ми, виконавці, завжди з величезним зацікавленням і напруженням очікуємо нових композицій. Сподіваємося, що сучасним композиторам усе ж вдасться розкрити нові сторони давнього інструмента. Так, новий Олів’є Мессіан народжується не щодня! Але, на мою думку, зацікавлення органом у композиторів слід підтримувати й тільки вітати. Щоправда, щоб писати органну музику, потрібно досконало знати сам інструмент, а це нині для музиканта також неабияка розкіш. Відтак часто виникають твори, виконати які взагалі неможливо, або не вельми вартісні наслідування попередніх стилів. А шкода!

– Яка епоха, який композитор найбільше захоплюють вас? Чи є напрям, якому віддаєте перевагу?

– Жоден! Мені однаково цікавими є твори різних епох. Однак оскільки “вдома” виступаю на величезному органі епохи романтизму, то не дивно, що в моєму репертуарі стільки музики ХІХ ст.

– Наскільки відрізняється нині ставлення до органа, органної музики, органного виконавства в країнах Східної Європи (де орган є виключно концертним інструментом), і Західної, де він міцно вкорінений у літургійну практику?

– Цю різницю можна, мабуть, сформулювати так: Східна Європа переживає хвилю великого зацікавлення органом. Для багатьох слухачів тут це щось таке екзотичне, та й органіст деколи нагадує їм циркача. Натомість на Заході маємо вельми компетентних, але не дуже численних слухачів.

У нашій країні, в Румунії, зацікавлення органом також зростає. Довго неможливо було здобути спеціальну освіту, але нині у вищих музичних школах знову відроджено органні студії. Церковні громади потребують освічених, високопрофесійних музикантів, тож молодь охоче обирає майбутній фах органіста. Чимало навчаються за кордоном, що також сприяє підвищенню рівня молодих органістів у Румунії. Зросла кількість і покращала якість органних концертів. На жаль, ще аж ніяк не всі історичні інструменти реставрували належно. Схоже, цей процес триватиме довго.

– Ви є членом журі декількох престижних конкурсів органістів, багато концертуєте світом. Які з інструментів, міст, залів запам’яталися найдужче з досвіду останніх років?

– Найяскравішими залишаються спогади про несподівані місця. Наприклад, про органи та концертні зали в Японії, в Казахстані або ж і в Ялті, де виступала на запрошення Органного фестивалю “Лівадія” влітку 2006 року. А як церковного музиканта мене завжди захоплювали концертні органи. Щось особливе, наприклад, грати на органі Шуке в лейпцизькому Гевандхаузі. Можете мені повірити – почувалася за ним не гірше, ніж за маленьким сільським органчиком у своїй рідній Трансильванії!

– Та, мабуть, удома імпровізували б охочіше... Імпровізація, композиція – невід’ємні поняття для багатьох органістів, які концертують...

– На жаль, у юності не вивчала мистецтва імпровізації, тому й досі імпровізую доволі рідко, переважно лише під час богослужінь або коли випробовую регістри. Натомість рекомендую всім своїм студентам поважно вивчати органну імпровізацію та тішуся, коли їм це вдається. Також сама не компоную – і не думаю, що світова музична література від цього багато втратила (сміється).

Розмовляла Лідія Мельник

Фото: З приватного архіву

Концерт Урсули Філіппі відбудеться сьогодні о 18.00 у Будинку органної музики.