Зелена

Одна з магістральних вулиць Львова Зелена починається від Івана Франка.

З 1544-го вона мала назву Волоського Мосту, з 1685-го – Зелена, у XVIII століття – Волоська, бо ця дорога йшла до Волощини, з 1938-го – Розвадовського, на честь польського військового діяча Тадеуша Розвадовського (1866-1928), за часів німецької окупації – Грюненгассе, з 1946-го частина вулиці від Водогінної називалася Верхня Зелена.

Під №1 за польських часів був ресторан Рапопорта, від 1950-х – майстерня з ремонту та пошиття одягу, майстерні з ремонту швейних друкарських машин і замків, ремонт взуття, у 1980-х тут був магазин “Рибалка”, зараз – магазин “Продукти”.

У будинку №2 за польських часів знаходилася крамниця фарби Гекера і бляхарська майстерня Глядного, за радянських часів – фотосалон тресту “Укрфото” та їдальня №54, нині – IV Нотаріальна контора, фотостудія Баранських і Дім чаю. В будинку №3 за польських часів була цукерня Ромашківа та перукарня Вільнера, тепер тут магазин “Дешевий одяг”. У будинку №4 до війни був ресторан Грубера, нині – магазин продуктів “Мета”, а з боку вулиці Франка – ресторан “Пивний сад”. Під №5 за польських часів був ресторан Здарека, за радянських – овочевий магазин, тепер бар і гральні автомати. Під №5-а до 1939 року був ресторан Вісьнєвського, зараз тут житловий будинок. Під №6 до 1939 року було Польське товариство залізничних книгарень “Рух”, нині тут подарунковий магазин “Витязь” і аптечний кіоск.

У будинку №7 за польських часів містилася творча майстерня працівників кераміки “Глинсько” та редакція газети “Пантеон Польскі”, в 1950-х – перукарня і майстерня з ремонту та пошиття одягу, згодом майстерня стала салоном-ательє з ремонту одягу, художньої вишивки та штопки “Ксеня”, який існує донині. В будинку №8/10 за Польщі була Жіноча професійна школа і ресторан Берльштайна, з 1940-го тут містився Педагогічний інститут, який 1955-го перевели до Дрогобича, а тут заснували Львівську середню спеціальну музичну школу-інтернат імені Соломії Крушельницької (власне, в будинку №8 міститься інтернат, а в будинку №10 – школа). За польських часів тут були змішані школи імені Конопніцької та імені Конарського. У будинку №11 за Польщі містилася видавнича спілка “Дім” і редакція газети Ostdeutsche Volksblatt, зараз тут магазин “Оптика”.

Під №11-а знаходиться євангелістська церква Святої Урсули. За радянської влади це приміщення використовували як склад грамплатівок фірми “Мелодія”. На початку 1990-х церкву віддали євангелістській громаді. На її фасаді – пам’ятна таблиця, встановлена 1929 року на честь 150-ї річниці заснування євангелістської громади Львова (1778), а також пам’ятна таблиця, відновлена 1990-го, на честь 100-річного ювілею заснування громади.

У будинку №12 від 1950-х міститься Обласна санепідемстанція. У 1950-х тут знаходилися Обласна медична бібліотека, Обласний будинок санітарної освіти й Обласна протималярійна станція. Зараз поряд із санепідемстанцією розташований Науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни. На фасаді будинку на розі з площею Петрушевича – пам’ятна дошка, яка засвідчує, що площу названо на честь президента ЗУНР Євгена Петрушевича.

Під №17 від 1950-х було ательє індпошиву одягу, яке згодом стало ательє мод першого розряду, зараз тут магазин “Тканини”, мобіл-салон “Ентон” і гральні автомати. У будинку №20 за Польщі було виробництво гральних карт і літографій “Карпаліт”, до 1880-х – ательє з пошиття портьєр, зараз тут підрозділи Личаківського райвідділу ГУМВСУ у Львівській області та ремонт м’яких меблів для населення. В будинку №21 у 1950-х був 5-й районний відділ міліції, в 1980-х – опорний пункт правопорядку, зараз – мережа агентств нерухомості “Ваш комфорт”. У будинку №22 за польських часів була приватна гімназія №5, пансіонат Стшалковської та вчительська семінарія №7, у 1950-х – середня школа робітничої молоді №3 з російською мовою навчання, середня школа №6 (російська), Юнацька спортивна школа №3 і бюро стенографів і друкарок, тепер тут середня школа №6.

У будинку №24 від радянських часів міститься Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека. Під №26 за польських часів був кінотеатр “Байка”, перейменований у грудні 1939-го на “Комсомолець України”, нині тут кафе-бар “Літній сад”. У будинку №28 від 1950-х міститься магазин “Продукти” і перукарня, від 1990-х тут є ветеринарна аптека. Під №33 – аптека, власником якої за Польщі був Тененбаум. У будинку №39 за польських часів був ресторан Ізраеля Лакса, зараз тут гриль-бар “Колобок”.

Ілько Лемко

(Закінчення – наступної п’ятниці)