Адреса, якої немає

Залишки будівлі на території колишньої військової частини, що була розташована в межах Регіонального ландшафтного парку “Знесіння” (більш відомі за адресою Довбуша, 15), мають належати міській раді.

Ба більше, з’ясувалося, що адреси “Довбуша, 15” офіційно не існує. Так стверджують представники Громадського форуму Львова.

Скандал навколо ймовірного житлового будівництва в парку “Знесіння” триває вже понад місяць. Проте дискусія не вичерпується, а навпаки – в цій справі з’являються нові подробиці. Як розповів “Газеті” Олег Мацех, координатор Громадського форуму Львова, залишки споруд на території колишньої військової частини не могла продати “АрхіБуду” Державна прикордонна служба, оскільки прикордонники не мали оформленого права державної власності на ці нежитлові споруди.

Натомість ТзОВ “АрхіБуд”  справді має документи, які підтверджують його право власності на споруди колишньої військової частини. Зокрема, про це свідчить витяг про право власності на нерухоме майно, який видало Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 24 жовтня 2006 року. Але, за словами представників ГФЛ, законність такого права власності викликає сумніви та чимало запитань. Як підстава виникнення права власності у витягу вказано договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року. Проте чи можна продати те, чим не володієш, а якщо точніше: чи міг Львівський прикордонний загін продати споруди, на які не мав оформленого права власності?

Варто зазначити, що, згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №139 від 10 лютого 2006 року, право державної власності на ці будівлі таки оформили Державній прикордонній службі України. Крім цього, тією ж ухвалою спорудам присвоїли номер 15 на вулиці Довбуша. Проте прокуратура оскаржила це рішення виконкому як незаконне. У протесті зазначено, що Львівський прикордонний загін ДПС для реєстрації права власності не надав жодних правовстановлюючих документів, які передбачено законодавством. Прокурор вимагав скасувати право власності, а зазначені споруди повернути у власність ради.

Члени виконкому задовольнили цей протест і вже 16 червня 2006 року скасували своє попереднє рішення. Однак це не завадило прикордонникам через чотири місяці продати споруди. Яким чином це сталося, залишається загадкою. Ба більше, схоже на те, що після скасування ухвали №139 перестала існувати і сама адреса Довбуша, 15. Проте нею і досі послуговуються в усіх офіційних документах, зокрема в ухвалах сесії міської ради.

На жаль, нам не вдалось отримати коментар юридичного управління міської ради з роз’ясненням, чому на вимогу прокуратури споруду не передали у власність ради. Не вдалося з’ясувати також, чи офіційно існує адреса Довбуша, 15, зважаючи на скасування ухвали.

У ТзОВ “АрхіБуд” “Газету” запевнили, що у прикордонників було право власності на ці будівлі й у момент оголошення конкурсу на продаж споруд (кінець 2005 – початок 2006 року, – “Газета”), і безпосередньо в момент укладання договору купівлі-продажу.

– У прикордонників було право власності на ці будівлі. Як і коли вони його оформляли, мене не цікавило, – сказав у коментарі “Газеті” Михайло Мужилівський, засновник ТзОВ “АрхіБуд”, депутат міської ради від фракції БЮТ.

Про те, що Державна прикордонна служба мала це право власності, розповів “Газеті” й інший засновник цього товариства Ігор Миколайчук. За його словами, військові довго виробляли документи, але вони в них таки були.

– У них був акт на право власності, який видала міська влада. Наші юристи неодноразово перевіряли їхні документи, в нас не було до них жодних претензій, – говорить Ігор Миколайчук.

Проте, на думку Теодора Дяківа, депутата міської ради, річ у тім, що військові не могли оформити право власності на будівлі, яких не існує. 

– Право власності на ці об’єкти не могли оформити, оскільки Положення про порядок реєстрації права власності на будівлі та споруди передбачає, що документи мають бути подані з описом будівель, їх призначення, технічного стану, матеріалу, проценту зносу тощо. Має бути повна характеристика будівель. Коли немає будівель, тоді немає і характеристики.

На думку пана Дяківа, ці будівлі могли продати як будівельні матеріали, а не як об’єкти і споруди, до яких можна приєднати землю для обслуговування.

– Оскільки там немає ні об’єктів, ні споруд, які збереглися б, то про жодне приєднання земель не може йтися. Те, що залишилося, не можна назвати навіть рештками будівель, оскільки не можна говорити про їх функціональне призначення. Це просто купи будівельного сміття. Вважаю, що це афера він самого початку, – говорить Теодор Дяків.

Нагадаємо, сесія Львівської міської ради ухвалою від
5 липня 2007 року надала ТзОВ “АрхіБуд” земельну ділянку
на вул. Довбуша, 15 площею
2,9 га в оренду на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови. Це сталося попри численні протести громадськості та висновки юристів, що ця ділянка розташована в межах парку “Знесіння” і не призначена для житлового
будівництва. До того ж, згідно з ухвалою сесії №1113 від 21.06.2001 року, цю ділянку, після того як її звільнила військова частина, мали передати в постійне користування парку “Знесіння”.

Як вдалося з’ясувати “Газеті”, ухвалу винесли і попри брак необхідних для цього документів, і попри зауваження начальників деяких управлінь міської ради до проекту документа. Зокрема, свої зауваження висловили начальник управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин Михайло Бокало та начальник юридичного управління Гелена Пайонкевич. У зауваженнях чітко вказано: відсутня низка документів, зокрема висновки управління архітектури, висновки управління охорони історичного середовища, висновки державної землевпорядної експертизи, згода Міністерства оборони щодо вилучення земельної ділянки з користування військової частини 2144В.

До речі, містобудівне обґрунтування для житлової забудови на цій ділянці отримало негативний висновок на містобудівній раді. Управління архітектури наполегливо радило інвестору доопрацювати його. Із цими зауваженнями перед тим, як ухвалити рішення, мали б ознайомитися депутати... До речі, на запитання “Газети”, чому напередодні винесення ухвали не було подано низки необхідних для цього документів, Михайло Мужилівський відповісти не зміг.

Мирослава Іваник