Штілерівка

Зелену з Архипенка сполучає вулиця Cамійленка, названа так 1993 року на честь українського поета кінця ХІХ – початку ХХ століття Володимира Cамійленка.

З 1928-го вона мала назву Офіцерська, бо тут були будинки командного складу військових, під час німецької окупації – Кернергассе, а в 1944-1993 роках – знову Офіцерська. Забудова вулиці: здебільшого двоповерхові особняки, один житловий п’ятиповерховий 1960-х, один п’ятиповерховий 1990-х.

Вулицю Тарнавського, яка відходить від Зеленої паралельно до Cамійленка та знову виходить на Зелену вище, назвали так 1992 року на честь генерала та головного командира Української Галицької Армії Мирона Тарнавського (1869-1938). Із 1907-го вона мала назву Тарновського, під час німецької окупації – Гайнріх фон Трейчкегассе, з 1944-го – Кутузова на честь російського полководця ХІХ століття. В будинку №5 за радянських часів містився опорний пункт правопорядку, нині там житловий будинок. Під №9 за польських часів була художня майстерня батику Поляна. У житловому будинку №11 від 1950-х працював ремонт взуття. Під №68 за Польщі розташували редакцію газети “Природа і техніка”, нині тут житловий будинок.

У будинку №100 за Радянського Союзу був дитячий садок, зараз Дитячо-юнацька спортивна школа плавання №2 та кур’єрська авіакомпанія України “Експрестур”. У п’ятиповерховому житловому будинку 1960-х років №104-б за радянських часів був Продторг і магазин меблів, нині тут крамниця “Зелене око”, магазин сантехніки й аптека. Під №109 на місці п’ятиповерхового гуртожитку Музичної академії, збудованого в 1960-х, за Польщі була цегельня, а за радянських часів у гуртожитку працював прокатний пункт. Забудова вулиці: сецесія, конструктивізм, вілли, радянський конструктивізм 1960-х.

Зелену з вулицею Басараб сполучає вулиця Йосипа Сліпого, названа так 1992 року на честь видатного українського церковного і громадського діяча, кардинала Української Греко-Католицької Церкви (1892-1984). З 1916-го вона мала назву Королівська, з 1926-го – Собінського на честь польського культурно-освітнього діяча Станіслава Собінського (1872-1926), під час німецької окупації – Фріц Ройтергассе, з 1945-го – Радіщева на честь російського письменника XVIII століття. Частина вулиці в польські часи називалася Кордіана, а в радянські до 1980-х – Успенського на честь російського письменника ХІХ століття. У будинку №3 за Радянського Союзу був овочевий магазин, зараз тут житловий будинок. Під №7 у 1950-х був гуртожиток №1 медінституту, нині тут міститься Інститут розвитку міста і громадське об’єднання “Самопоміч”. У будинку №9 у 1950-х був готель “Аерофлоту”, тепер тут прокуратура Личаківського району. Під №33 за Польщі була Грюнвальдська бурса, в 1950-х – гуртожиток залізничного училища, зараз – Професійний ліцей побутового обслуговування. Забудова вулиці: сецесія, конструктивізм, забудова початку ХХІ століття.

Перпендикулярно до Сліпого йде вулиця Карпатська, яка має свою назву щонайменше від 1920-х років. Забудова вулиці: сецесія, польський конструктивізм 1930-х, радянський конструктивізм 1960-х.

Зелену з Тарнавського сполучає вулиця Ольги Басараб, названа так 1992 року на честь видатної української політичної та громадської діячки (1890-1924). З 1917-го вона називалася Стальмаха, з 1945-го – Брюсова на честь російського поета ХІХ-ХХ століття. У будинку №1 за Польщі був Дім студентів ветеринарії (гуртожиток), у радянські часи це був гуртожиток №1 Зооветеринарного інституту. Під №2 міститься стаціонарне відділення Психоневрологічного диспансеру. Шестиповерхову будівлю гуртожитку технічного училища під №3 звели 1972-го. У будинку №4 за польських часів були змішана гімназія святої Софії й Академічний дім (гуртожиток) фундації Германа, нині тут середня школа №49. Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм польський і радянський.

Басараб із Тарнавського з’єднує вулиця Льва Толстого, названа так 1946 року на честь великого російського письменника (1828-1910). Під №16 за польських часів була молочарня Анни Брандмаєр, нині на місці цього будинку, зруйнованого під час війни, – дитячий майданчик. Забудова вулиці: сецесія, конструктивізм, двоповерхова віллова забудова.

Початок вулиці Басараб із Зеленою з’єднує невеличка вуличка Водогінна, яка має цю назву від 1933 року. На вулиці розташований лише шестиповерховий офісний будинок №2, ґрунтовно реконструйований наприкінці 1990-х, де містяться: перукарня “Аксенія”, магазин будівельних матеріалів “Дім”, крамниця “Світ рукоділля”, фірма “Пофарм-Україна”, “Кредитпромбанк”, магазин “Вікна і двері”, крамниця “Комп’ютери”, спортивний магазин і фітнес-клуб Vasil, ремонт мобільних телефонів “Пако”, до 2006 року тут містилася також і редакція “Львівської газети”.

Тарнавського з Руставелі з’єднує вулиця Архипенка, названа так 1991 року на честь українського скульптора і живописця Олександра Архипенка (1887-1939). З 1898-го вона називалася Святого Яцка, бо район неподалік теперішньої вулиці Толстого та верхньої частини Тарнавського до 1939-го називали горою Святого Яцка. За німецької окупації вулиця мала назву Шарнгорстгассе, а з 1945-го – Ушакова на честь російського адмірала кінця XVIII століття. Під №14 за радянських часів був опорний пункт правопорядку, зараз це житловий будинок. Під №32 за радянських часів містився магазин “Продукти”, а від 1990-х – лінгвістичний центр. Забудова вулиці: сецесія і польський конструктивізм.

Ілько Лемко