Нам потрібен здоровий глузд

Розмова з Олегом Осаульчуком, директором Рятівної археологічної служби

Одне з питань, які найактивніше обговорюють у Львові, крім збереження архітектурного середовища, – необхідність проведення фахових археологічних досліджень і правильного поводження з пам’ятками археології. Попри багато розмов, щороку відбувається одне й те саме – в історичній частині міста розпочинають низку будівельних робіт без попередньої діяльності археологів.

Розмова з Олегом Осаульчуком – про причини системних порушень законодавства, стан, вагу та перспективи розвитку львівської археології, а також про дослідження, які проводили цього року в межах історичного міста.

– Уже довго говорять, що у Львові не проводять археологічних розкопок, які передбачено законом. Зокрема, йдеться про археологію перед будівництвом. Чому так відбувається?

– Просто порушено банальний алгоритм взаємодії між будівельниками, органом охорони культурної спадщини та науковою установою. Усе має бути дуже просто: спершу будівельник приносить на погодження проект відведення земельної ділянки або проект будівництва чи реконструкції якоїсь споруди, а управління охорони історичного середовища ЛМР робить припис про необхідність наукової археологічної експертизи, яким скеровує забудовника до археологів. Відповідно, археологи роблять експертизу й дають свої висновки, базуючись на яких, управління погоджує або не погоджує проект. А нині археологів відрізали від цього процесу. Коли директором ЛКП “Археологічно-архітектурна служба” був Василь Івановський, розкопок відбувалося більше, оскільки він постійно стежив за тим, що роблять і що планують робити у Львові всі управління ЛМР. Окрім того, після ознайомлення з усіма планами на наступний рік на археологічні роботи закладали відповідні кошти. Проектно-кошторисна документація на дослідження враховувала більшість імовірних варіантів проведення робіт. Її розробляли на підставі чинних нормативних актів і збірників цін та часто узгоджували з графіками виконання будівельних робіт. Оскільки йдеться здебільшого про бюджетні кошти, їх закладали у вартість робіт іще під час затвердження бюджету на наступний рік. Посеред року їх ніхто не “знайде” й не додасть.

Тепер процедура звелася до того, що замовник приходить в управління, яке погоджує проект або відмовляє в погодженні. Про археологів згадують, якщо йдеться про суперечливі ділянки та проекти, а земляні роботи у львівських пивницях узагалі не зараховують до компетенції археологів.

– За ці порушення мають відповідати чиновники інстанцій, які погодили документацію. Управління охорони історичного середовища насправді має багато важелів впливу на власників ділянок і може змусити їх звертатися до археологів. Це записано в Земельному кодексі й у Законах України “Про охорону культурної спадщини” та “Про охорону археологічної спадщини”. Управління земельних ресурсів ЛМР мало б вимагати від забудовників документи про проведені археологічні дослідження. Архбуднагляд та інспекція – теж. Але…

– Чому склалася така ситуація, що цьогоріч у Львові лише одна людина, а саме Володимир Шишак, мала відкритий лист на ведення археологічних робіт? Невже цього достатньо?

– Відкритий лист, згідно із Законом України “Про охорону археологічної спадщини”, є кваліфікаційним документом, тобто він засвідчує кваліфікацію людини, означає, що це фаховий досвідчений археолог, який може проводити певний вид досліджень. Загалом є чотири види відкритих листів: для наукових досліджень, для археологічних розвідок із правом шурфування, для розвідок без шурфування (видають зазвичай молодим археологам) і для проведення рятівних археологічних досліджень. На підставі цього листа Державна служба охорони культурної спадщини видає дозвіл на кожен об’єкт Львова. Наприклад, Володимир Шишак має відкритий лист на проведення археологічних розкопок в історичній частині Львова. Але це лише засвідчує, що він є фахівцем, який може проводити міські дослідження. Однак це не дає йому права копати в будь-якому місці. Тому Державна служба видає дозвіл на проведення певного виду робіт на конкретній території. Без відкритого листа цього дозволу не дадуть.

Я спілкувався майже з усіма археологами, які потенційно могли б проводити розкопки у Львові, тобто мають відповідний досвід і кваліфікацію. Запитував, чи хочуть вони здійснювати археологічні дослідження в місті. Усі казали, що їм це не цікаво, це не їхня сфера наукових зацікавлень. Немає жодної людини, для якої Львів був би пріоритетом. Окрім Володимира Шишака, ніхто не брав відкритого листа на цей рік для робіт у Львові. Винятком є лише Юрій Лукомський, який отримав відкритий лист для проведення досліджень на пам’ятці архітектури синагозі “Золота Роза”. Фактично в кожного львівського археолога є багато своїх наукових об’єктів, на яких вони залучені. І ці об’єкти зазвичай розташовані за межами міста.

– Нині у Львові нібито є власна археологічна структура – ЛКП “Архітектурно-археологічна служба”. Проте її працівники не можуть отримувати відкритих листів. Чи потрібна Львову своя служба, яка вестиме постійний нагляд і проводитиме розкопки?

– На мою думку, місту не потрібна ще одна юридична структура. Львову потрібен здоровий глузд в організації та проведенні археологічних досліджень. Він має полягати в розумінні самого архітектурно-охоронного середовища. Львів – не лише наземна, а й підземна частина. Львів – це велика ділянка історичного культурного шару, це залишки архітектурних та археологічних об’єктів, заглиблених у цей шар. Виникла цікава ситуація, коли ні в управлінні охорони історичного середовища, ні в ЛКП “Архітектурно-археологічна служба” немає жодного штатного археолога. У всіх оголошеннях про заміщення вакантних посад у цих структурах ідеться чомусь лише про посади з архітектурною освітою. Для налагодження археологічних робіт у Львові достатньо виваженої співпраці всіх місцевих археологів. А з боку управління охорони культурної спадщини має бути розуміння, що археологів слід включати у процес будь-якого будівництва, будь-яких земляних робіт не на етапі рятування (post factum), а на етапі розробки та затвердження погоджувальних частин усіх проектів землевідведення, нового будівництва, реконструкції тощо.

– Ви підписали угоду про співпрацю з Інститутом археології Львівського національного університету імені Івана Франка. Розкажіть, будь ласка, докладніше про неї.

– 22 листопада ми підписали Угоду про спільну діяльність у сфері дослідження об’єктів археологічної спадщини міста Львова. Ця угода відкрита до підписання іншими зацікавленими сторонами. Це спроба взяти комусь на себе відповідальність за організацію цього процесу у Львові. Адже на словах усі кажуть, мовляв, готові брати відповідальність, а на ділі… Ми ж хочемо спробувати організувати певне археологічне середовище, яке буде об’єднанням однодумців. Університет має змогу залучати студентів, ми ж можемо залучити статус Академії наук і фінансово-організаційні ресурси. Розуміємо, що під час досліджень доведеться залучати значну кількість інших спеціалістів, зокрема геологів та архітекторів.

Угода передбачає створення львівської міської археологічної експедиції на базі Рятівної археологічної служби. Це не буде окрема юридична одиниця, оскільки, як я вже казав, у цьому немає сенсу. Її персональний склад формуватимуть у процесі переговорів усіх зацікавлених сторін. Вона не матиме постійного штату. Декілька осіб становитимуть її постійне ядро, а решту набиратимуть за трудовими угодами залежно від потреби. Цю експедицію виділять в окремий відділ, який опікуватиметься лише Львовом. Угода також передбачає залучення широкого кола фахівців. Одне з основних завдань цієї експедиції в майбутньому – формування музею археології Львова, про який багато говорять, але мало роблять для його створення. Це передбачатиме опрацювання всіх фондових матеріалів і розробку ідеї музею. Повний текст угоди та коментарі до неї опублікують найближчим часом. Сподіваюся, вона викличе зацікавлення фахівців і всіх небайдужих та сприятиме поступу археологічних досліджень у місті.

– Як оцінюєте рівень археологічних розкопок у Львові цього року?

– Роботи, які проводив Володимир Шишак (Рятівна археологічна служба) та ЛКП “ААС”, багато в чому неоднозначні. У кожній ситуації і “ААС”, і ми намагалися робити все можливе. Представники “ААС” старалися зробити максимум на ентузіазмі, який став наслідком байдужості певних чиновників. Звісно, на площі Галицькій і площі Соборній, де вони працювали, треба було проводити масштабніші роботи. Але це вже провина органів охорони культурної спадщини, які не промоніторили цей проект іще на стадії планування робіт і не заборонили будівельникам здійснювати роботи. У мене також є певні зауваження щодо наших об’єктів, а це кут вулиць Краківська та Вірменська, ділянка на Довбуша, 15 і розкопки на вулиці Театральній. Щодо Театральної, де викопали кістяки, то ми практично рятували ситуацію. На двох інших об’єктах, попри розуміння замовників необхідності провести археологічні дослідження на їхніх ділянках, ми зіштовхнулися зі своєрідним бойкотом з боку частини інтелігенції, яка, вважаючи себе палкими охоронцями культурної спадщини Львова, не мала бажання попрацювати задля цієї ідеї.

– Чи справджується в археології фраза: “Хто платить, той замовляє музику”?

– Ну… Музику завжди замовляє той, хто платить. Адже ніхто не буде грати безоплатно. Але є певні професійні принципи. Звичайно, правильно розставивши коми, можна написати різні висновки. Підозра на порушення завжди була, є і буде. Думаю, у багатьох випадках у Львові такі сумніви не безпідставні. Проте є певні принципи наукового дослідження й певні принципи подачі інформації. Працівники РАС ніколи не підуть на руйнування пам’ятки археології. Ми можемо погодитися на якісь компромісні рішення, однак не на руйнування. Маючи пам’ятку, яку треба консервувати й експонувати, не дозволимо просто зруйнувати її, адже тоді втрачається сенс нашої рятівної археології. Інша річ, що не в усіх ситуаціях лише археологи мають ухвалювати рішення про експонування пам’ятки.

– Цього року ви проводили археологічні розкопки на трьох резонансних ділянках у Львові. Розкажіть про знахідки. Наскільки вони цінні?

– На розі вулиць Краківська – Вірменська ми розкрили фундаменти. На жаль, там немає що експонувати, оскільки збереглися лише частково конструкції фундаментів та основи склепінь, немає навіть збережених склепінь. Цікавим є факт виявлення під сходами решток кістяка, зібраних у купку. За станом кістяка можна зробити висновок, що йому не менш ніж 200 років. Нам не відомо, чому ці кістки були під сходами. Можливо, коли розбирали старі фундаменти, їх туди поклали будівельники. Також знайшли багато монет, основна частина яких – австрійські. Найдавніша монета датована 1504 роком, але вона, на жаль, була у верхніх шарах будівельного сміття ХХ ст. Нижче ж було багато радянських монет і знахідок із того часу.

На вулиці Театральній, де передбачали спорудження котельні, провели археологічні дослідження й у певних місцях дійшли до материка, до підошви фундаментів Високого муру. Зафіксували культурні нашарування. Звісно, зафіксували людські рештки, які за гроші власниці кафе перепоховали в Городку. На мою думку, з багатьох причин там не можна було будувати котельню. Але остаточний висновок, на жаль, не за нами.

Щодо Довбуша, 15… Загалом на ділянці ми розкрили понад 100 квадратних метрів. Основне, що виявили, – скупчення побутового сміття другої половини ХХ ст. З археологічних знахідок – лише уламки керамічних виробів ХІХ-ХХ століть. Знову ж таки очікуваних решток археологічних об’єктів дописемного Львова там не виявили.

Отримані під час розкопок матеріали – на стадії камеральної обробки. Докладний огляд результатів наших робіт висвітлить керівник експедиції Володимир Шишак після завершення опрацювання.

Розмовляла Мирослава Іваник