Львівщина є конкурентоспроможним культурно-мистецьким продуктом
Розмова з Галиною Дорощук, начальником управління культури та туризму ЛОДА
Уже традиційно під кінець року на Львівщині визначають лауреатів обласних премій у галузі культури (докладніше про них читайте в наступному числі “Газети”), а також підбивають загальні підсумки роботи обласного управління культури та туризму. Два роки тому його очолила Галина Дорощук – із нею “Газета” обговорює сьогодні пріоритети, надбання та проблеми культурної сфери регіону.
– Цьогоріч нашою метою було привернути увагу і влади, і громадських організацій до культури як пріоритетної сфери регіону. Про це свідчить і зосередження пам’яток, й історичні надбання, й декларація Львівщини як культурно-мистецького центру, де зосереджено великі культурні інституції, потужний потенціал митців.
У нашому регіоні живуть художники, письменники, композитори, виконавці, яких знає не лише Львів – яких знає Україна й увесь світ, які брали участь у міжнародних конкурсах, фестивалях, пленерах, виставках. Не отримавши в регіоні належної реалізації, вони їдуть за кордон і тільки там отримують належну оцінку. Тому наше завдання – повернути мистецький потенціал, повернути тих потужних особистостей, які зараз нам так потрібні. Ми не повинні бути периферією, куди скочувалися в останні роки. Потрібно стимулювати сферу мистецтва, дати культурі змогу розвиватися, а не “триматися на плаву”. Нинішня мета управління культури – задекларувати систему цінностей на рівні високого професіоналізму, в контексті навіть не європейського, а загальносвітового виміру.
– Які пріоритетні напрями сформувалися відповідно до поставленої мети?
– Перший – творення цілісного культурно-мистецького простору в регіоні. Потрібно усвідомлення спільної відповідальності різних сфер мистецтва за те, що відбувається. Для цього при управлінні культури цьогоріч створили мистецьку раду, до якої ввійшли представники всіх напрямів культурної діяльності. Мистецька рада брала участь в організації, реалізації різноманітних заходів, культурно-мистецьких подій.
Другий пріоритет – утвердження мовного простору. Хоч у нашому регіоні немає проблеми української мови в побуті, однак мова й мовлення – не одне й те саме. Мистецький продукт також має бути наповнений національною ідеєю. Для його створення й популяризації ми налагодили співпрацю і з установами культури, і зі ЗМІ.
Підтримували проекти “Львівської хвилі”, концерти в театрі ім. М. Заньковецької, записи українських пісень, які потім прозвучали в ефірі.
Важливим напрямом роботи є й контакти з іншими областями, передовсім Східної України – Донецькою, Луганською, Харківською. Наші митці, артисти, музиканти дуже успішно виступали там із презентацією україномовного мистецького продукту.
– Програма відродження народної культури, зокрема народних промислів, схоже, є державною?
– Так, така програма існує. І на Львівщині визначено два пріоритетні напрями – це Гавареччина (кераміка) та Яворівщина (лялька). Закладено кошти. Щоб розпочати відродження цих промислів, спершу проведуть інвентаризацію, наукове опрацювання, а відтак буде практичне втілення. Важливою така діяльність є і для мистецького розвитку регіону, і для туристичного.
Ще одним пріоритетом на сьогодні є розбудова мережі музеїв. До 150-літнього ювілею І. Франка ми проводили ремонтні роботи в його меморіальному музеї, причому не “косметичні”, а капітальні, відновлювальні, із залученням відповідних фахівців. Це стало показовим досвідом для подальших схожих робіт.
Цьогоріч розпочали роботу над створення музею визвольних змагань. У стадії напрацювання – Музей техніки на базі Історичного музею. На громадських засадах створюють краєзнавчі музеї в містах і селах нашої області, яким надаємо методичну допомогу. Проте ця мережа й надалі потребує розвитку.
Нам потрібен театральний музей, музей приватних колекцій, меморіальні музеї. На базі Палацу мистецтв плануємо створити Музей сучасного мистецтва.
– Нині доволі активно розвивають і приватні ініціативи у сфері культури. Держава в якийсь спосіб підтримує їх?
– Так, ми вкладаємо в розвиток культурної індустрії, підтримуємо приватний сектор у сфері культури (галереї, музичні структури, кіно). А єдиний кінотеатр обласного підпорядкування – “Львів” – плануємо згодом перетворити на центр українського кіно, де відбувалися б прем’єри фільмів українського виробництва, а також іноземних, дубльованих українською мовою. На базі цього кінотеатру можна також створити студію звукозапису для української пісні. Тоді можемо бути відповідальними за реалізацію культурної політики держави в нашому регіоні.
– Наскільки щедро фінансує її держава?
– Нам цього року силами обласного бюджету вдалося збільшити фінансування на 33% контрольної цифри Мінфіну. Це дозволило зміцнити матеріально-технічну базу багатьох установ, передовсім художнього коледжу, музичних училищ. Пріоритетом 2007-го визначили Обласну філармонію, яка залишається ним і наступного року. Плануємо відновити котельню, провести ремонт залу. Продовжуємо підтримувати фестивалі “Віртуози”, “Контрасти”, “Золотий лев” і “Золотий лев на вулиці”. Цього року підтримали й театр ім. Курбаса, й відзначення 125-ліття Леся Курбаса. Усвідомлюючи необхідність підтримки молодих митців, цьогоріч ініціювали призначення обласних стипендій. Ну, і вже традиційно наприкінці року вручаємо обласні премії у сфері культури.
– І вже традиційно слід сподіватися, що буде чимало невдоволених “обласним вибором”...
– Так, щороку історія повторюється. Але фактом є й те, що вже не перший рік творчі спілки неактивні й не висувають достатньої кількості кандидатів. Легше кинути камінь у чийсь город, коли лауреатів визначено. Проте премія потрібна – це поціновування творчої праці. Вона стимулює митців до подальшої діяльності. Також і митці повинні активніше пропагувати, навіть самі себе – “Пропонуй і лобіюй!” – висувати себе на премії, а не обговорювати лауреатів за горнятком кави.
– Сфери ввіреного вам управління – не лише культура, а й туризм...
– І функції управління культури та туризму – передовсім промоція регіону. Презентація наших пам’яток, історичних і мистецьких надбань через проведення туристичних фестивалів, створення веб-сторінки, участь у міжнародних виставках-ярмарках, спілкування із представниками туристичних фірм. Так, цьогоріч із керівниками туристичних фірм ми визначали пріоритетні заходи, роздали річні плани таких заходів.
У Рік Пінзеля створили путівник “Галицькими шляхами Іоанна Пінзеля”. А ще кожен із районів області надав інформаційний буклет, причому власне з підкресленням регіонально неповторних рис. Також виготовлено презентаційний фільм “Львівщина запрошує”, який розповсюдили серед усіх турфірм та партнерів в інших регіонах і за кордоном. Видали “Довідник туроператора Львівщини”, а спеціальна акредитаційна комісія тепер тестує туроператорів на знання культури й історії краю. Спільно з Львівською асоціацією розвитку туризму провели декілька конференцій та міжнародний туристичний форум. Визначено основні аспекти розвитку туризму на Львівщині. Випустили посібники “Власнику сільської садиби”, адже зелений туризм розвивається доволі активно.
Етнофестивалі в рамках розвитку туристичної інфраструктури відбулися в Перемишлянському, Бродівському, Турківському та Сколівському районах. У цих районах промарковано туристичні маршрути. Інформацію про них уже розмістили на відповідних сайтах і внесли в каталог маршрутів України.
У період виставки “Турекспо 2007” започатковано фестиваль туристичного кіно “Дримба”. Зросли кошти, виділені на промоцію туристичних заходів: порівняно з 120 тис. грн. (2006 рік) – 300 тис. грн. 2007-го. Наступного ж року плануємо збільшити обсяги коштів до
1 млн. грн., адже презентаційні заходи потребують європейського, а не кустарного рівня.
– Із року в рік зростає активність меценатів у підтримці різноманітних культурних заходів. Чи існують якісь державні механізми їх заохочення?
– Звісно, закон про благодійництво й меценатство наразі не досконалий. А потрібно стимулювати це передусім на законодавчому рівні. У всьому світі мінус податків на благодійництво й меценатство доволі високий, а в нас наразі лише 4 % від прибутку.
Та ми щоразу, на всіх акціях, намагаємося дякувати меценатам. Запрошувати їх на наші заходи. Вручаємо грамоти, наприклад, цього року – тим, хто допомагав розбудовувати культурну інфраструктуру в селі – народні доми, бібліотеки. Минулоріч була ідея зібрати добродійників в управлінні культури, щоб створити обласну лігу меценатів, яка є в Україні. Потрібно спільно координувати фінансування проектів, працювати більш концентровано, визначити пріоритети. От наприклад, дуже вміло працює з меценатами директор Галереї мистецтв Борис Возницький.
– Попри це, довкола передачі ввірених йому замків у концесію виникає чимало інсинуацій...
– Так, зрозуміло, адже концесія не означає перепрофілювання об’єкта. Проте, якщо він розташований у рекреаційній зоні, це дає змогу вкладати саме в неї свої кошти тим, хто взяв у концесію історичний об’єкт, – на пільгових умовах будувати готелі, ресторани, розвивати дороги. Це стимул вкладати кошти в концесію. Сьогодні не варто давати довготермінові концесії, натомість слід чітко прописувати умови використання об’єкта. Адже коли людина дає гроші на пам’ятник – вона ж не зводить його на своєму подвір’ї. Коли віддають у музеї колекції – їх не залишають у себе вдома. Важливо, щоб меценати усвідомили свою внутрішню відповідальність за участь у тій чи іншій добрій справі. А ми готові встановлювати їм пам’ятні камені чи таблиці.
– Які проблеми регіону в культурній сфері загострилися сьогодні?
– Львівщина є конкурентоспроможним культурно-мистецьким продуктом. У нас немає підприємств високої потужності, але ми повинні не втратити шансу належно використати те, що нам передали попередні покоління, – архітектурні пам’ятки, музейні фонди, виконавську школу. А також на відповідному рівні вдосконалити сферу послуг.
Гострою залишається проблема кадрового потенціалу в галузі культури. Нам потрібні не крутії, а чиновники, які мають творити прозору, чесну культурну політику. Потрібно формувати нову команду.
Розмовляла Лідія Мельник
|
