Ілюзія життя

Нещодавно, спілкуючись зі своїм колегою, дійшов висновку, що населення України насправді має набагато меншу чисельність, аніж 49 мільйонів. Зрозумів це, коли товариш почав розповідати про свого сина.

– У мене не син, а “бамбук” росте! Усі ознаки має: довгий, худий і порожній усередині. 22 роки, спортом не займається, дівчини не має, ні чорта не робить, спілкується тільки через інтернет – переселився туди! Я кажу йому: на бокс піди чи на боротьбу, бо невдовзі весна, мухи почнуть літати, вріжеться в тебе якась на повному льоту й навпіл зламає.

А він мені заявляє: “Ти мене за слабака маєш, а я в он-лайн-рольовці “Світ драконів” – 25-й у рейтингу, в мене меч + 100 сили додає!”

– Ну, не бамбук? Нехай він розповість це хуліганам, які до нього на вулиці дістануться.

Я тоді подумав, що син мого колеги не один такий. Наші підлітки масово емігрують з України... в інтернет.

Коли вийшов на екрани фільм “Косар галявин”, де йшлося про людину, яка переселилась у віртуальний, електронний світ? 10-15 років тому? Тоді це справді видавалося фантастикою, а зараз стало майже реальністю.

Навіщо ходити у спортзал, якщо ти можеш бути “майстром” бойових мистецтв, не відходячи від комп’ютера? Нехай у житті ти худий, блідий і переляканий, але в якійсь грі ти – перший у рейтингу. На екрані ти зовсім інший – мужній смаглявий атлет із мечем, що додає + 100 сили.

Ти нічого не вартий у справжньому житті, тому ненавидиш його й поступово віртуальний світ стає для тебе реальнішим, аніж фізичний. Замість того, щоб прогулятися з друзями, молодь годинами сидить у чатах. Причому є батьки, які схвалюють це. Мовляв, нехай ліпше за комп’ютером сидить, а то ще зв’яжеться з поганою компанією, натворить біди. Цікаво, що ці батьки скажуть, коли їхній син гордо повідомить, ніби він віртуально одружений із дівчиною, яка живе бозна де.

Ви будете сміятись, але я знаю одного такого жениха. Він протягом трьох років “живе” з віртуальною дружиною. У них віртуальний будиночок, двоє віртуальних дітей. Мешкає його кохана в Києві – ніч потягом, але за три роки вони так і не зустрілись у реальному житті. Навіть сексом віртуальним займаються. Починали із сексу на словах, а потім поставили собі веб-камери.

Люди бояться жити по-справжньому!

Раніше я зі сміхом сприймав рекламу сексу по телефону, але один мій колега, який нині мешкає у США, відкрив таку фірму, понабирав товстих підстаркуватих жіночок із солодкими голосами й живе зовсім непогано. Що більше, він розповідав, мовляв, має двох працівниць, яким не треба за це платити. Вони роблять це тому, що їм подобається.

Можна зрозуміти, коли в полон віртуального світу потрапляє підліток, особистість якого ще не до кінця сформована, але ж не поодинокі випадки, коли від реальності тікає доросла людина.

Наведу ще один приклад. Знаю одного затятого рибалку. Ця людина любила риболовлю фанатично. Так от, якось я приніс йому комп’ютерну гру “Рибалка” – й через півроку він перестав ловити справжню рибу. Нещодавно зателефонував мені і тремтячим голосом повідомив: тільки що витягнув сома на 100 кілограмів.

– Де? На що ловив? – заверещав я.

– На Дону, на смажену жабу.

– Як ти там опинився, я ж тебе вчора в місті бачив, – здивувався я.

– Я і є в місті. Шикарна гра! Я всю ніч бавився. Тепер сома продам і новий спінінг зможу купити, на більшу рибу. Де б я в житті такого сома зловив? Ніде. Рибу всю сітками повитягали й електровудками вибили, а в моєму комп’ютері водиться!

Утекти від реальності можна багатьма шляхами. Інтернет не найгірший із них. Наркомани кажуть, що відчуття після дози не зрівняється із жодним задоволенням у світі. Щоправда, і страждання під час ломки не зрівняються із жодними тортурами.

Ломка від позбавлення віртуального світу не супроводжується фізичним болем, але психологічно – не легша. І тим не менше, повертатися до справжнього життя треба, бо реальні відчуття завжди багатші від вигаданих. Повернутися не так уже і складно. Відірвіться від монітора та вийдіть у парк. Відразу позбавитися залежності неможливо, тож першого разу можете взяти із собою ноутбук. Під час другої прогулянки обмежтеся мобільним телефоном і пообіцяйте собі не перевіряти пошту частіше, ніж раз на годину, й не відсилати СМС частіше, ніж раз на 20 хвилин. Сподіваюся, через якийсь час ви наважитеся виїхати на природу з вимкненим мобільником.

А сина свого колеги візьму на тренування. Спробую довести йому, що людина без меча, що додає + 100 сили, теж дечого варта.

Влад Якушев