Ліхтар до підборіддя

15-18 травня в нашому місті після п’ятирічної перерви відновив свою роботу Форум реставраторів. Цьогоріч у ньому взяли участь 130 представників із Польщі (Краків, Варшава, Торунь, Люблін), Угорщини (Будапешт), Ізраїлю та України (Львів, Київ, Харків, Рівне).

Як зазначили організатори, мета Форуму – вивчити можливості передових європейських реставраційних технологій та ознайомитися з досягненнями кожної держави в царині сучасного консерваційно-реставраційного мистецтва.

Нагадаємо, перший Міжнародний форум реставраторів відбувся 9-11 грудня 2002 року. Учасники цьогорічного високо оцінили організаційний та науково-методичний рівні конференції й ухвалили: зустрічатися що п’ять років саме у Львові – без перебільшення, історико-архітектурному “серці” Європи, в місті, яке перебуває під егідою ЮНЕСКО.

Другий Міжнародний форум реставраторів організували за сприяння Львівської національної академії мистецтв і Краківської академії мистецтв імені Яна Матейки. Його співорганізаторами стали Борис Возницький – директор львівської Галереї мистецтв й Андрій Салюк – президент Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова”.

“Наше місто внесли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО 1998 року. Воно потребує ретельного вивчення, щоб вибрати якісні матеріали для реставрації історико-архітектурної забудови Львова. Саме тому актуальним є обговорення та вирішення наболілої проблеми – збереження культурної спадщини України, зокрема національної історико-архітектурної забудови та творів мистецтва Львова”, – наголосила доцент кафедри реставрації творів мистецтва Львівської національної академії мистецтв, співорганізатор Форуму Іванна Проць.

Представлені на ньому наукові праці та доповіді передусім стосувалися вирішення проблем і пошуку шляхів збереження пам’яток архітектури та творів мистецтва музейного фонду в Україні, Польщі, Угорщині, Естонії.

“Багато уваги приділили новітнім системам дослідження, а також матеріалам, з допомогою яких виконують реставраційні роботи, – розповів співорганізатор форуму, президент БФ “Збереження історико-архітектурної спадщини Львова” Андрій Салюк. – Наприклад, нині дуже популярними стали традиційні методи реставрації, бо нові, які дотепер вважали прогресивними, часто завдають шкоди монументам”.

Окрім безпосередніх методів реставрації, фахівці обговорили і питання привабливості пам’яток архітектури. Зокрема, завдяки їх освітленню. Як розповів Андрій Салюк, у нашому місті із цього приводу, на жаль, похвалитися нічим. “На досвіді Львова ми наразі можемо хіба що вчитися, як неправильно освітити споруду, знищивши в такий спосіб її привабливість. Пам’ятаєте, як у дитинстві, піднісши ліхтарик до підборіддя, ми лякали одне одного? Те саме нині роблять, коли освітлюють львівські споруди. Наші об’єкти можуть лише поповнити список найгірших”, – резюмував пан Салюк.

Усі без винятку мовці розповідали про значний поступ реставраційної науки. Однак Львів цього на собі і дотепер не відчув. І причина зовсім не в тому, що наука випереджає практику. На жаль, ні місцева, ні обласна, ні державна влада не можуть збагнути важливості збереження культурної спадщини. “Якщо в нашій державі немає політики, яка відповідально ставилась би до культурної спадщини, – як до царини, вартої уваги влади, – то, відповідно, і позитивних результатів годі очікувати, – наголосив Андрій Салюк. – Найбільша проблема – навіть не гроші, а відсутність розуміння. А отже – і продуманої політики та менеджменту стосовно проблеми збереження культурної спадщини”.

Після плідної розмови реставратори роз’їхалися по своїх країнах, щоб утілювати набутий досвід у конкретних проектах. Натомість українці свої знання зможуть вилити хіба що в черговий підручник із назвою “Із реставрації та консервації об’єктів мистецтва та культурних пам’яток”.

Оксана Жила