“Крилаті” відкриття

За підсумками чергової експедиції науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника сформулювали кілька гіпотез щодо но­вих видів комах у Карпатах. Пізніше ці гіпотези можуть стати вагомими відкриттями, що прославлять івано-франківських етномологів у науковому світі. Докладніше про це розповідає кандидат біологічних наук, доцент кафедри біоекології Артур Геннадійович Сіренко.

– Пане Артуре, за підсумками нещодавніх гірських експедицій ви повідомили, що маєте кілька цікавих фактів про карпатських комах.

– Щороку разом зі студентами їздимо горами та вивчаємо ентомофауну, якою, по суті, мало хто займається. Щоразу знаходимо щось цікаве й незвичайне. Цьогоріч, за нашими припущеннями, знайшли новий вид метелика родини “піралідів” так званих “вогняних”. Наразі ніяк його не назвали, адже це ще потребує докладного вивчення.

Виявили прикарпатські біологи в горах і рідкісні для України види “серфідів” (мух). У світовому середовищі науковців-біологів уважали, що деякі з них є тільки у Велико­британії, на Півночі Франції, в Німеччині та Скандинавських країнах. Інші види, що їх виявили наші етномологи, залишилися лише в Азії та частково в Криму. Ми ж довели, що ці комахи живуть і в Карпатах.

А в селі Розтоки, що на Косівщині, знайшли вид нічного метелика “мормо маура”, який уже давно вважали вимерлим. Як виявилося, він живе в наших горах.

– То, можливо, варто подбати про збереження цього виду?

– Щоб це зробити, потрібно просто вирощувати метеликів. Це практично неможливо, адже треба знайти кладки яєць, личинок, а вони прив’язані до конкретних видів рослин, що ростуть тільки в певних гірських екосистемах. Зрештою, нічні метелики, до виду яких належить знахідка, на від­міну від виду денних мало вивчені. Адже щоб їх досліджувати, необхідно підніматися високо в гори з важкою апаратурою.

– Що це за апаратура?

– Як правило, ультрафіолетові ліхтарі, на світло яких злі­таються нічні метелики. Найважчими є генератори струму, що заряджають ці лампи. У тих місцевостях, куди ми вирушаємо на лови, про світло можна тіль­ки мріяти. Проте тільки там можна знайти найцікавіші екземпляри. Тож справа доволі непроста. Ми кілька десятків кілометрів несемо важку апаратуру. Тому якщо щастить виявити щось незвичне, то це, без сумніву, велика радість для всієї експедиції.

– Цікавим є й те, що дослі­дження комах у Карпатах можна проводити не тільки влітку. Невже пізно восени чи взимку там іще літають метелики?

– Наша природа неймовірна, тому тисячоліттями не перестає нас дивувати. Для більшості парадоксальним може виявитися те, що, скажімо, метелик “п’ядун зимовий” з’являється в горах тільки перед випаданням снігу. А ефермероїди живуть тільки день-два ранньої весни, коли ще також зовсім не тепло.

– Із ким ви співпрацюєте на ґрунті вивчення карпатських комах?

– Від 2002 року велику допомогу під час досліджень і різноманітні наукові консультації нам надають колеги з фінського університету в Хельсінкі, зокрема провідний світовий етномолог Якко Кульберг. Наші аспіранти і студенти їздять у Фінляндію переймати світовий досвід у сфері ентомології. Своєю чергою, фіни беруть участь у карпатських експедиціях.

– Чи є якась практична користь від вивчення гірських комах?

– За наявністю окремих видів комах і за їхньою поведінкою можна визначити чистоту екосистеми, адже є певні види, які ніколи не житимуть на забруднених територіях. Отож різні мухи, метелики, жуки служать своєрідними екологічними індикаторами. Те, що в нас збереглися рідкісні види комах, які в Європі вже практично зникли, свідчить про чистоту повітря та багату рослинність.

Розмовляла Сабіна Рокай