До останнього клаптика землі

У центральній частині Львова, де й зараз часом ніде яблуку впасти, може стати ще тісніше. Принаймні міська влада по­стійно оголошує про забудову нових ділянок, переважно під готелі.

Вулиця Федорова, ріг Кра­ківської-Вірменської, площа Низький замок, де нині розташовано ринок “Вернісаж” – це неповний перелік ділянок, які за рік-два можуть почати освоювати будівельники. Наміри влади начебто благородні: більше готелів – більше інвестицій – більше робочих місць. Адже готелі “обростають” ресторанчиками й кафе, а ці, своєю чергою, замовляють у селян продукти, аби харчувати дорогих гостей. Начебто все гарно, але особливої радості від постійної тисняви в центрі пересічні львів’яни не відчувають. Зрештою, виникає питання і щодо збереження архітектурно-історичного обличчя міста, завдяки якому до Львова їдуть численні туристи. Чи варто забудовувати кожен вільний клаптик землі в історичній частині міста, “Газета” запитала в головного архітектора Львова Юрія Криворучка й у голови Фонду збереження архітектурної спадщини Львова Андрія Салюка.

– Центральна частина Львова в архітектурному плані давно сформована, однак і зараз у нас знаходять “клаптики”, де зводять будинки. Порівняно з іншими містами, чи не занадто густо забудована центральна частина Львова?

Юрій Криворучко: Порівняно з іншими європейськими містами, ситуація приблизно однакова, але щодо інших ук­ра­­їн­­ських міст, то, звичайно, в нас забудова значно щільніша. Нині не маємо завдання ущільнення забудови. В архітектурі є поняття інтенсифікації вико­ристання території, бо деколи відкриті ділянки дають більший прибуток, аніж забудовані.
Наприклад, віденський парк Шоун-Брунт приносить величезні прибутки, спів­розмірні з прибутками під­приємств. Багато залежить від традицій, просторових стереотипів.

Андрій Салюк: Львів забудовано щільно, але це зумовлено його історичним розвитком. Однак зараз багато європейських міст намагаються розвантажити малоцінну забудову під парки і спортивні майданчики. Нам треба утриматися від тези, що на всіх вільних ділянках потрібно щось спорудити. Нехай унікальна центральна частина залишиться неспотвореною будівлями на кшталт “Укрсоцбанку”. Мине час, ми заспокоїмося від теперіш­нього інвестиційного буму і
трохи критичніше дивитимемося на цю проблему. Гостям міста потрібні готелі, а мешканцям – зони відпочинку. Ми не повинні настільки “стелитися” перед туристами, щоб забути про все. Вони з такою самою приємніс­тю мешкатимуть у добре від­ремонтованому готелі “Київ”, “Львів”,та й не тільки в центрі Львова. Для приїжджих, наприклад, не є великою проблемою пройтися від готелю “Дні­с­тер”. Якщо йдеться про ділянки на Федорова і Краківській-Вірменській, то вони були забудовані завжди, натомість площа перед театром Заньковецької за всю історію була забудована близько 100 років. Вона могла б бути красивим сквером.

– То в який спосіб краще використовувати вільні ділянки? Якщо парк може давати такі прибутки, можливо, й використовувати їх за таким призначенням?

Ю. К.: Незабудованими ді­лянками залишаються Вернісаж,
територія на площі Міцкевича.
Їх можна залишити відкритими, можна зробити сквер, а можна збудувати готель. Однак останній зведе приватник, а сквер він
робити не схоче. Хоча саме меценати дали кошти на замощен­ня площі перед церквою святого
Андрія. Я, як головний архітектор, повинен дбати про місто, щоб була задоволена громада, щоб звернення громадян і підпри­ємців за змоги задовольняли. Адже в розвиток населеного пункту треба вкладати гроші, бо в іншому разі він хиріє.

А. С.: Для відтворення істо­рич­ної забудови ділянки на Федорова й на Краківській-Вір­менській справді можна виділити під готель чи якусь іншу споруду. Однак проблема в тому, що новий готель притягує транспорт, а центр треба звільняти від потоків машин. Щодо Низького замку, то тут питання дискусійне. На мою думку, на цій ділянці можна розбити сквер із фонтаном і клумбами, де театрали могли б чекати на початок вистави. Зрештою, можна запитати директора театру Заньковецької, чи він буде радий готелю перед фасадом театру, чи скверу. Щодо мистецького ринку, то за умови правильного під­ходу він може бути й там, і в іншому місці. Однак у такому вигляді, як нині, він не повинен бути. Потрібно поговорити з працівниками “Вернісажу”, адже була хороша ідея перенести цей ринок на Трофейку біля Порохової вежі. Це красиве місце, яке нікому не заважатиме й відпочивати, й заробляти гроші.

– Все ж таки, які ділянки в центрі Львова повинні залишатися вільними від забудови?

Ю. К.: Це – проспекти Свободи і Шевченка, площі Міцкевича, Ринок. Коли в середині ХІХ століття на площі Ринок замість старої ратуші, яка згоріла, збудували сучасну, то спочатку львів’яни на неї плювали, оскільки вона здавалася їм незугарною порівняно з попередньою. А тепер це пам’ятка архітектури. Проспект Свободи є загальноміським, тож має виконувати активні функції, наприклад, при­ймати фестивалі. Натомість ді­лян­ки на Міцкевича, 9 та Вернісажі цілком можна забудувати. Місту особливо потрібні готелі, як, наприклад, “Леополіс”. Тож навіть старі будинки перероблятимуть під місця тимчасової но­чівлі. Зараз у нас є півтора десятка звернень щодо будівництва готелів.

А. С.: У центрі закінчилися території під забудову на рівні Федорова і Краківської-Вір­менської. Іноді дуже складно доводити владі, здавалося б, елементарні речі. Мені довелося докласти багато зусиль, щоб довести, що на площі Ринок потрібні лавочки. Мені казали, що вони там не потрібні, що люди на них не сидітимуть. За теперішнього підходу можна дійти висновку, що кожна ділянка має бути забудована, і для цього навіть знайдуться інвестори. Але в такому разі нам доведеться ходити якимись тунелями. А щоб цього не було, приймаємо архітектурно-планувальну схему. Це має бути рішення львів’ян, яке ухвалюватимуть на нормальних громадських слуханнях.

Олександр Сирцов