Кришталевий дощ із нарцисів

Закарпаття славиться багатьма природними пам’ятками. Одна з найдивовижніших – Долина нарцисів, розташована в урочищі Кіреші поблизу Хуста. Щороку з кінця квітня по травень тисячі туристів звідусіль приїжджають, щоб помилуватися цим унікальним природним явищем. Єдина у світі популяція дикого вузьколис­того нарциса чудом збереглася в Україні на території 256,5 гектара. Такі рослини також можна побачити дуже високо в горах на Балканах і в Альпах. Окрім нарцисів, у долині ростуть понад 120 різновидів лікарських рослин, значну частину яких занесено до “Червоної книги”.

Від місцевих мешканців можна почути десятки різноманітних легенд про нарцисову долину. За однією з них, колись у сиву прадавнину в Хусті на горі стояв замок, де проживали князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста мешкав гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів і городян із дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок – це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. Цієї миті Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони почали крадь­кома зустрічатися в мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув із княжої гори. Ваза розбилася об скелину та розсипалася по долині дрібним кришталевим дощем. Коли зійшло сонце, всі побачили, що придолинок укрито біло-зеленим килимом.

Навіть не віриться, що Україна могла втратити цей дивовижний куточок природи. Свого часу, коли ці землі належали до колгоспних, місцеве керівництво не дуже шанувало цю красу. Щороку її територія зменшувалася. Був час, коли начальство мало намір переорати долину. Але на захист природних цвітінь виступили природоохоронці. Саме завдяки їхнім зусиллям 1990 року єдина в Європі Долина нарцисів отримала статус біосферного заповідника, який увійшов до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Здавалося б, Долину нарцисів урятовано. Насправді це не зовсім так. Перша біда – недостатня вологість. Свого часу вирішено знизити рівень води, що спричинило недостатнє живлення рослин. Пізніше цей недолік вирішили виправити. Але виникла інша проблема – від підвищення вологості почали розростатися верби. Щороку вони “відвойовують” по гектару площі в нарцисової долини. І хоча зарослі почали активно вирубувати, люди не справляються з їх натиском.

Не на користь долині й сусідство міського сміттєзвалища. Стічні отруйні води, комахи, птахи і гризуни створюють загрозу для екології. Але найбільшою бідою, як стверджують місцеві мешканці, стають займання – звалище горить уже багато років поспіль.

Іще одне лихо Долина нарцисів переживає від погано вихованих туристів, які будь-що бажають сфотографуватися посеред поля. Інколи їхня кількість доходить до кількох сотень осіб на день. Трапляється, вони з ко­рін­ням виривають цибулини, щоб посадити на дачі або продати на базарі. Острівці витоптаної землі чергуються зі слідами вогнищ.

“Не всі туристи розуміють, що наступного року понищені рослини можуть не зійти, – розповідає жінка, яка наглядає за порядком. – Проте все, що можемо зробити, – оштрафувати туриста на 12 грн. за кожен зламаний нарцис. Та варто на хвилину відволіктись, як вони знову прагнуть потрапити до забороненої частини поля.

Особливо дошкуляють молодята, які будь-що прагнуть сфотографуватися на пам’ять посеред поля. Щоб зменшити шкоду, працівники, які доглядають за полем, проклали по його краях спе­ціальні настили з дощок. Та не всі хочуть дотримуватися правил. Подумаєш – зірвано кілька квіток. Он, скільки їх”.

Як розповів головний архітектор Закарпатської області Василь Коблик, проблеми з нарцисовою долиною почались, як це не дивно, тоді, коли її оголосили запо­відною територією. Якщо доти тут вільно паслася селянська худоба, то з початком режиму заповідності її перестали сюди пускати. А відтак рослини втратили природне удобрювання.

Нещодавно Долину нарцисів відвідали голландські вчені, які запропонували свої шляхи її порятунку. Один із них – висаджувати квіти у спеціальних горщиках, із чим не погоджуються місцеві фахівці, які вважають, що це порушить природну цілісність.

А поки науковці сперечаються, біле пінисте квіткове море щороку міліє. А ще 30-40 років тому всю долину Тиси – від Хуста до Тячева – кожної весни вкривали білі квітки нарцисів. А їх ніжні пахощі линули на багато кілометрів навкруги.

Дедалі очевидніше, що нині вже недостатньо зусиль місцевих вчених та екологів, які намагаються зберегти площу цвітіння.

До того ж, чимало шкоди завдають нарцисовій долині самі місцеві мешканці, які перетворили її на вельми прибутковий бізнес. Уже на під’їзді до квітучої місцини можна зустріти десятки дітлахів, які запропонують вам унікальні нарциси в необмеженій кількості. І жодна заборона не поширюється на їхнє шкідництво.

Василь Худицький