Письменник, який залишився разом із дитинством

“Хто ти?” і “Звідки взявся цей світ?” – запитання, які знаходить у маленькому конверті 14-річна героїня роману “Світ Софії”. “Хто я і звідки взявся?” – запитує Джокер із “Таємниці самітника”. Із цими запитаннями до друзів, батьків і вчителів колись звертався юний Юстейн Гордер, проте, на свій жаль і на щастя майбутніх читачів, він не отримав відповідей. Норвезькому філософу не залишалося нічого іншого, крім того, щоб своїми книгами доводити всім, що світ – неперевершений і створений із загадок і таємниць.

Із п’ятнадцяти дітищ норвезького письменника Юстейна Гордера вже п’ять “заговорили” українською мовою. Читачі з радіс­тю сприйняли бестселери зі Скандинавії, тому зустрічали їх автора – почесного гостя 16-го Форуму книговидавців гучними оплесками у Львівському університеті імені Івана Франка. Сивий чоловік, з обличчя якого не зникала усмішка, одягнутий у чорний піджак і джинси, не був схожий ані на добродушного казкаря, ні на комерційно успішну “акулу” літератури. Він прийшов, щоб на півтори години взяти кілька сотень людей у власну “Літературну і філософську Одіссею” й дати їм змогу відчути себе Софією, перед якою загадковий філософ піднімає завісу таємничості, здавалось би, простого та зрозумілого світу.

Маленький Одіссей філософії

Юстейн Гордер народився 57 років тому в Осло, його батьки були вчителями, мати навіть писала твори для дітей. “Я виріс у домівці, де було багато книг, – розповідає автор “Помаранчевої дівчинки”. – Тоді був до них байдужий, але знав, що вони в нас є!” Норвезький письменник зізнається, що зовсім не книги виховали його як філософа та майстра пера, а відверті розмови, яким сприяла ліберальна атмосфера в сім’ї. “Ще в дитячому віці я міг запросто сказати дорослим: “Я не погоджуюся!” – говорить Ю. Гордер.

У віці, коли більшість дітей цікавлять іграшки та розбишацтво, Юстейн із маленького хлопчика перетворився на Одіссея у світі філософії, на шукача від­по­відей: “Коли мені було 11-12 ро­ків, одного разу відчув, що немовби прокинувся й усвідомив, що я – лише частинка історії, загадки. Хто я? Що це за світ? Одразу звернувся до своїх дру­зів із запитанням: “Як цей світ існує і ми в ньому?” А вони у відповідь лише хитали головами… Тоді пішов до своїх учителів і батьків і запитав те саме. “Всесвіт цілком нормальний, – відповіли вони. – Хіба тобі треба над цим замислюватися?” Проте я мав рацію: люди навколо мене – сліпці. І знав, що колись переконаю цей світ у тому, що він – велика таємниця”.

“Світ Мудрості” 53 мовами

Проте Юстейн Гордер не від­ра­зу із завзяттям узявся за перо, щоб довести свою правоту. Перші його кроки як письменника припадають на часи, коли він вивчав філософію та історію релігії і починав викладати. Тридцять четвертий рік життя був для Гордера особливим, адже на світ уперше з’явилися його думки в палітурці – книга “Діагноз та інші історії”. 1991 року відбувся своєрідний “дебют на біс” норвежця як автора, яким може захопитися вся планета: “Світ Софії” переклали 53 мовами, мільйони читачів, які придбали цей роман про історію філософії, створили клуби прихильників. “Коли я писав цей твір упродовж трьох місяців, то думав, що вона зацікавить лише кількох. Видавці теж вагалися, чи потрібно видавати ці п’ять сотень сторінок. Як виявилося, згодом книга стала най­прибутковішою в Норвегії. Чому? Люди вважають філософію потрібною і важливою, проте водночас складною і недоступною. Я написав вступ до філософії як оповідання для підлітків!” – називає причини популярності свого роману гість зі Скандинавії.

Успіх, як монета, має і аверс, і реверс: дозволяє досхочу спілкуватися з цікавими людьми, проте збільшує кількість банальних запитань про твор­чість від читачів і журналістів. Одне з найбанальніших звучить так: “Чому героїнею “Світу Софії” є дівчинка? Чому Софія?” У відповідь Юстейн Гордер жартує: “А чому б і ні? У нас є лише дві статі!” Норвезький філософ вважає, що муд­рість – риса, притаманна здебільшого жінкам, аніж чоловікам, адже для жінок важливіше зрозуміти щось, для чоловіків – бути зрозумілими, а це зовсім різні речі.

Фантастичні віддзеркалення реального життя

Широка усмішка, жарти, емоційний тон розповіді скандинавського автора наштовхували на думку про його щирість і відвертість, специфічне, можливо, навіть дитяче світосприйняття: “Ще дитиною, – розпо­відає Юстейн Гордер, – пообіцяв собі ніколи не ставати дорослим… і не став! Можу виглядати старим, але я – хлопчик”.

Саме діти, вважає він, – природжені філософи, адже вони неймовірно допитливі, а філософія – це вміння і бажання ставити запитання. Писати книги й допомагати людям ставати дітьми, а отже, й філософами – завдання життя для Юстейна Гордера, альтернативної стежки для себе він не бачить: “Є два шляхи, як стати письменником. Перший: люди хочуть писати, граючись зі словами, є навіть академії, які готують письменників. Це поважний шлях, але це не мій шлях. Другий – коли пишуть, бо мусять писати. Я став письменником, бо мусив”.

Попри те, що в його книгах багато неймовірного та казкового, автор бестселерів вважає, що віддзеркалює життя, адже, якби не було історії його кохання з дружиною, не з’явилася б і “Помаранчева дівчинка”.

Почесний гість Форуму був приємно здивований тим, що його твори так люблять українські читачі, останні отримали не менш приємну нагоду поставити на поличку поряд зі “Світом Софії”, “Помаранчевою дівчинкою”, Vita Brevis, “У дзеркалі, у загадці” найновіший роман Гордера – “Замок у Піренеях”. Кому пощастило – ще й з автографом автора.

Ірина Кузьміна