Не погоджуюся з формулюванням “провальний виступ”

Національна збірна України з футзалу на чемпіонаті Європи в Угорщині зупинилася на стадії чвертьфіналу. “Синьо-жовті” несподівано програли в серії післяматчевих пенальті команді Азербайджану. До старту континентальної першості азербайджанців ніхто не сприймав усерйоз.

Створити сенсацію і дійти аж до півфіналу збірній Азербай­джану допомогли шість натура­лізованих бразильців і два росіяни. В матчі за вихід у фінал азербайджанці за післяматчевими пенальті поступилися Португалії. У під­сумку наші кривдники посіли четверте місце: в поєдинку за бронзовий комплект нагород сильнішими виявилися чехи – 5:3.

А у фіналі турніру зустрілися територіальні сусіди – іспанці та португальці. У протистоянні піренейських країн сильнішими були представники Іспанії, які здолали суперників із рахунком 4:2.

Про виступ нашої команди на чемпіонаті Європи “Газеті” розповів помічник головного тренера збірної Роман Ковальчик.

– Пане Романе, чому збірна не виконала завдання виходу до півфіналу?

– Насамперед, окрім того, щоб зібрати всіх найкращих гравців, потрібно було з’їздити на чотири-п’ять хороших тур­нірів, “награти” склад. Якби зробили це, був би дух команди, впевненість у власних силах, не робили б ключових помилок. Для здобуття медалей не вистачило приблизно пів­кроку. Нам удалося зібрати прак­тично всіх найкращих футзалістів України, демонструвати хорошу гру, однак нашій команді в чомусь не поталанило. А, як відомо, фортуна прихильна до найсильніших.

– Що ж завадило збірній провести повноцінну підготовку?

– Якщо проаналізувати стан і можливості учасників чемпіо­нату Європи в Угорщині, то українська команда значно відстала від інших. Із нашими можливостями проходження початкових етапів чемпіонату Європи вже є успіхом. Нам не вистачає коштів. Не можемо ні з ким зіграти. Збірна України з футзалу функціонує завдяки спонсорським внескам. Завдяки такій допомозі можемо поїхати на якийсь турнір. Але хто платить, той замовляє музику. Саме тому не завжди вдається вирушити тим складом, яким хотілося б. Це питання дуже болюче. Його краще прокоментував би наш головний тренер і водночас президент Асоціації – Геннадій Анатолійович Лисенчук. Я ж у збірній відповідаю за тренувальний процес і підбір гравців. Можу лише надати приблизну оцінку цій ситуації. В нас усі звикли завжди запитувати: “Чому так?”. Нещодавно мав змогу очолити збірну Польщі. А тому знаю їхню ситуацію. Поляки за рівнем гри дуже відстали від нас, але їхні можливості значно більші за наші. А мож­ли­вос­ті учасників чемпіонату Європи взагалі не до порівняння з нашими. Тому, впевнений, потрібно подякувати гравцям вітчизняної збірної за такий виступ.

– Судячи з ваших слів, ця прірва між футзальними збірними України й інших держав щороку збільшуватиметься. В Європі натура­лізовують бразильців, фінан­сують виїзди на турніри. В нас цього немає. Може так статися, що через кілька років, як і у великому футболі, головним нашим завданням буде лише потрапляння на чем­піонат Європи, а не вихід у пів­фі­нал?

– Не думаю, що до цього дійде. Прірва стосовно фінансування збільшуватиметься, але рівень футзалу в нас усе-таки доволі високий. Вважаю, що чемпіонат України входить у четвірку-п’ятірку найсильніших у Європі. Хоча держава в цей вид спорту не вкладає ні копійки. Усе “тримається” на бізнесменах. А на знак “вдячності” їм постійно ставлять пал­ки в колеса. Лише завдяки президентам клубів ви­щої, першої та другої ліги наш футзал на хорошу рівні. А для розвитку цього виду спорту потрібно створювати програму під­тримки.

– Звісно, існують об’єктивні обставини, але якщо оцінювати виступ збірної України на чемпіонаті Європи, його можна назвати провальним. В ігрових видах спорту за результат завжди відповідає тренер, а після провалу наставник повинен подати у відставку. Як буде у випадку з нашою футзальною збірною?

– Відбудеться засідання Асоціації, тренери збірної нададуть звіти щодо виконаної роботи. Асоціація має ухвалити рішення. Хочу сказати, що не пого­джуюся з формулюванням “про­вальний виступ”. Нам трішки забракло, програли у чвертьфіналі за пенальті. Якби ми зробили ось цей єдиний крок – усе було б добре. Гравці в нас хороші. Тренерський штаб можуть відправити у відставку, але команду треба зберегти. Треба змінити дві-три позиції – і команда демонструватиме результат. Середній вік збір­ників –
25-26 років. А це пік “ігровика”. Ли­ше починається етап, коли збірна даватиме результат. Два роки готували команду, “загравали”, перевіряли. Обрали найкращих футзалістів. Піти шляхом багатьох інших команд не можемо. Подивіться, ми програли Азербайджану, у складі якого шість бразильців. Запросити темношкірих виконавців не можемо. Не маємо змоги навіть запросити українців, які грають у російському чемпіонаті. Багаті клуби в Росії роблять такі пропозиції нашим гравцям, що ті, не задумуючись, змінюють громадянство і більше не можуть грати за нашу збірну.

– Ви згадали про запрошення в польську збірну. Восени казали мені, що не дуже прагнете очолювати поляків, оскільки багато свого часу віддали нашій національній команді й не хочете її кидати напередодні чемпіонату Європи, на якому можемо ввійти до числа призерів. Нині не шкодуєте про своє рішення?

– Не шкодую. Досі впевнений, що ми заслуговували на “бронзу”. Трохи не поталанило. Повністю переважали азербайджанців за грою, однак не реалізували стовідсоткові моменти, за 12 секунд до кінця гри не забили десятиметровий і програли за пенальті. Сказав би, занадто велике нашарування “не фарту”. За грою ми значно сильніші за збірну Азербайджану. Крім того, постійно проводили матчі через день. В азербайджанців було три дні підготовки до поєдинку з нами. Хоча в завершальні 15 хвилин протистояння вікові бразильці вже виснажилися і з ними можна було робити, що завгодно, не змогли їх “дотиснути”. 

– Які наступні старти в збірної України?

– Через рік розпочинається відбірний турнір на чемпіо­нат світу в Таїланді. Хто готуватиме команду, стане відомо після засідання Асо­ціації. Буде проаналізовано наш виступ й ухвалено рішення. Можливо, варто щось змі­нити. Відправити у від­став­ку тренерський штаб... Але варто зважити, що Геннадій Лисенчук дуже багато робить для збірної, а підтримку має несуттєву. Повторюю, мабуть, варто щось змінювати, оскільки прірва між нами й конкурентами збільшуватиметься. Я не про гру, а про підготовку.