Коаліція “під Януковича”: торги відкрито

Однією з основних поствиборчих інтриг є переформатування парламенту, тобто створення нової коаліції, на базі якої новий глава держави зможе взяти контроль над законодавчою гілкою влади, а також – виконавчою, обравши “свого” прем’єр-мі­ніс­­тра і лояльний до своєї полі­тики уряд.

Без цих передумов у президента Януковича немає можливостей впливати на будь-що. Партія регіонів уже заявила про початок перемовин із парламентськими фракціями. Аби з’ясувати, наскільки такий процес може стати успішним, і які фракції готові приєднатися до переможця президент­ських перегонів, “Газета” опитала народних депутатів – чле­нів по­літичних сил, які гі­по­те­тич­но можуть ста­ти учасниками нової парламентської біль­шості.

 Михайло Чечетов, Партія регіонів:

Створення но­вої ко­­алі­ції в парламенті – це перманентний процес, який триває і закінчиться позитивно. Думаю, більшість політиків у сесій­ній залі вже усвідомила, що досить трясти кра­їною, як гру­шею, – вона розсиплеться. Україні потрібна ста­більність. Є новий президент, “під нього” потрібно підставляти плечі та працювати, виконуючи ту програму, з якою він переміг. Щодо гаран­тій і, зокрема, посад учасникам коаліції, то про це можна буде говорити тільки після її створення. Але повторю – абсолютна біль­шість пар­­ла­менту “дозріла” саме до такого вирішення питання: не продовжувати протистояння, а консолідовано організувати нову біль­шість, новий уряд, обрати нового прем’єр-міністра і, що головне, – зробити владу єдиною. Впевнений, що фракція НУ-НС братиме участь у новій коаліції – там же не дур­­ні люди сидять. Єдине, що ка­те­горично неприпустимо, – це коаліція між Партією регіо­нів і Блоком Юлії Тимошенко: такої коаліції не буде на­віть на Мі­сяці.

Олександр Голуб, Комуністична партія

Усе залежатиме від того, на яких базових засадах будуватимуть таку коаліцію. Але є принципова позиція нашої по­літичної сили: не можемо входити в коаліцію з націоналіс­тичними фракціями. Тобто, якщо в коаліцію офіційно увій­де фракція НУ-НС або БЮТ, нас у такій коаліції бути не може. Натомість можливе створення коаліції на базі Партії регіонів, Блоку Литвина, КПУ та тих депутатів, які сьогодні є членами інших фракцій.

У принципі якихось додаткових умов для вступу в коаліцію КПУ ніколи не висувала, якщо йдеться про посади. Якщо ж мова про програмні засади, то В. Янукович уже підписав платформу Блоку лівих сил і Компартії України, тому якихось додаткових вимог із нашого боку немає.

Тарас Чорновіл,позафракційний

У Партії регіонів зараз є кілька варіантів розвитку подій. Перший – іти на дострокові парламентські вибори. Він, очевидно, не є для них прийнятним насамперед тому, що результати таких виборів, зважаючи на соціологію, будуть не на користь ПР. Окрім того, організаційно провести цей процес дуже складно.

Другий варіант – продовжувати існування в режимі Президента Ющенка: Янукович – президент, Тимошенко зі своєю де-юре існуючою коаліцією залишається прем’єр-міністром, між двома структурами триває війна. Для Партії регіонів це дуже складна ситуація, тому що вона взяла на себе колосальний пласт відповідальності – вся виборча кампанія проходила під гаслами, пов’язаними не зі сферою повноважень президента, а з діяльністю уряду. А втілювати їх у такому разі Віктор Янукович не зможе. Він зможе тільки ламати – зупиняти постанови Кабміну, накладати вето, а от будувати – ні. Тому такий варіант теж небажаний.

Відтак є ще два варіанти коа­ліції. Один формат, у принципі, прийнятний для В. Януковича. Він кілька разів вів серйозні переговори щодо нього – це коа­ліція з БЮТ. Але, як то кажуть, хто ж йому дасть? У такій ситуації Юлія Тимошенко залишається прем’єром, за нею залишається повний контроль уряду, і фактично президент може втішатися лише тим, що в нього ніби все гаразд: він склав із себе певні обов’язки, знає, що за це болить голова інших, і може далі собі спокійно правити. Але всі внутрішні бізнесово-фінансові та по­літичні кола ПР категорично проти такого варіанта. Єдині, кого такий розклад може задовольнити, то це групу Андрія і Сергія Клюєвих, але вони не мають такого впливу, аби переважити.

Тому залишається єдиний вихід – коаліція з “Нашою Україною”. Це поки що єдиний варіант, щодо якого ведуть серйозні переговори. Сказати про їх перебіг щось конкретне складно, але, наскільки мені відомо, дуже активно не хочуть за це братися, умовно кажучи, ідейні, зокрема основна частина групи “За Україну!”
В. Кириленка. Тому на сьогодні основний центр перемовин, схоже, змістився від ідейних до бізнесових. Думаю, що готовність до створення коаліції висловлюють група Мартиненка (про це доволі відкрито заявляють у кулуарах) і, що найцікавіше, дуже серйозні рухи з цього приводу відбуваються в групі “Народної самооборони”. Там є свої підгрупи – щодо Омельченка, то говорити навіть нічого, також мені здається, що в той бік “попливла” група Жванії, а коли розпочнуть якісь серйозні розслідування безпосередньо стосовно Луценка, то, думаю, “Самооборона” майже в повному складі перекочує в коаліцію. За деякими даними, 30 голосів із необхідних 37 уже зібрано. Щодо ідейної групи, то їх можуть зламати тільки в один спосіб: якимись публічними гарантіями, що вони зможуть себе представити як захисники від русифікації тощо.

Щодо Блоку Литвина та КПУ, то вони потрібні для голосів, а не для коаліції. Кому­ністи в нас люди принципові – вони принципово беруть відповідними сумами, причому не “червоними”, а “зеленими”. Тому не думаю, що з ними буде якась проблема. Щодо литвинівців, то їхні голоси теж легко здобути – для цього варто лише зберегти за Литвином посаду спікера.

Я особисто можу підтримати закони, які вважаю правильними, а щодо коаліції, то, знаєте, нехай відпочивають. Стосовно заяв про коаліцію за участю ПР, Блоку Литвина, комуністів і позафракційних депутатів, то, по-перше, це неконституційно, а по-друге, самі позафракційні категорично проти такого приєднання.

Тарас Стецьків,“Народна самооборона”

Думаю, якщо переговори з НУ-НС і ведуть, то вони відбуваються з групою Кириленка, Костенка та Балоги. З нами ніхто перемовин не веде, бо це безперспективно. Можу сказати, що та частина нашої фракції, яку представляю, за жодних обставин не бачить для себе такої перспективи. Не відкидаю, що вони назбирають 40 голосів, але це може статися тільки після офіційного оголошення результатів виборів, коли перед цими депутатами “замаячить” перспектива розпуску парламенту. Вважаю, це був би гірший вихід для України, тому в такому разі ми перейдемо в опозицію.