Допоки ходитимемо в кущики?

Що робити львів’янинові чи гос­тю нашого міста, якщо, гуляючи в центрі, йому захотілося в туалет? Розв’язати цю проблему можна лише трьома способами: терпіти, проситися до найближчого кафе, або… сходити в кущики. Громадських туалетів, нехай і платних, у місті майже немає.

“А от я майже завжди ходжу в “Деманджаро” або “Макдональдс”. Проте там розумно при­думали – у туалетах встановили коди, які фігурують на квитанціях. Тобто потрібно щось замовити”.

“Якщо будній день, то ідеальний варіант для мене – рідні уні­верситети... Якщо десь “зависаю” – то “Макдональдс” біля Оперного, там не за кодами, або виручають колєги, котрі мешкають у центрі... ну, на “крайняк” – платний на проспекті...”

Це відгуки львів’ян у все­світній павутині, які свідчать про те, що така проблема у Львові доволі актуальна.

Тривалий час я вважав, що питання з туалетами – це дуже особисте. Подумаєш – притисло. Доки не зустрівся з урологом однієї з львівських лікарень, який повідомив, що тер­піти потребу в жодному разі не можна. Це загрожує серйозними захворюваннями. Загалом щодня людина повинна відвідувати туалет не менш ніж чотири-п’ять разів.

Легко говорити це людям, які працюють, не виходячи з офісу. А як бути іншим? У тому числі туристам, на гаманці яких так розраховує львівська влада.

Можна, звісно, попроситися до кафе чи іншого закладу, але вас можуть і не впустити. Біль­шість із них дозволяє користуватися вбиральнями ли­ше своїм клієнтам. Хочете сходити до туалету – замовте щось поїсти.

Міська ж влада, складається враження, взагалі не виходить зі службових кабінетів. Бо чиновники не могли б не помітити, що у 750-тисячному місті залишилося від сили з десяток туалетів. Більшість не працює або перебуває у вкрай занедбаному стані.

Навіть у центральній частині Львова, зокрема на перехресті проспекту Свободи та вулиці Дорошенка, туалет не витримує жодної критики. Виглядає на те, що останній ремонт тут виконували ще років 50 тому. У такому ж занедбаному стані й туалет біля Галицького ринку.

Як стверджують лікарі-інфекціоністи, відвідавши такі вбиральні, ви ризикуєте підчепити будь-яку інфекцію, починаючи від гепатиту і завершуючи черевним тифом.

Чи не єдиний більш-менш пристойний туалет нещодавно відкрили з північного боку Львівської міської ради.

Зате вже за якихось 10 хвилин від центру функції вбиралень виконують під’їзди будинків, а ще – зелені кущики. До речі, в Китаї необхідність у туалетах визнано одним із головних прав людини. Мудрі китайці!

Кореспондент “Газети” намагався дізнатися думку з цього приводу начальника управління комунального власності Євгенія Климковича, але той увесь час перебував поза межами досяжності. Можливо, бодай чергова публікація нагадає дуже зайнятій людині, що у Львові є проблема, яка також потребує вирішення.